3 листопада ВРУ прийняла за основу законопроєкт №4051, яким пропонується на законодавчому рівні внормувати питання дистанційної та надомної праці. Про це повідомила прес-служба ВРУ.
Проєктом пропонується внести зміни до статей 24, 29, 60, 60-1, 60-2, 134, 135-1, 153 Кодексу законів про працю та статей 5, 13 та 14 Закону України «Про охорону праці». А саме:
- розмежувати поняття надомної праці та дистанційної праці;
- прописати понятійний апарат і встановити, що: дистанційна робота – це коли робота виконується працівником поза приміщеннями роботодавця в будь-якому місці за його вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, а надомна робота - це коли робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших заздалегідь обраних ним приміщеннях, які характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності;
- передбачити для роботодавців можливість ознайомлювати працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями та іншими документами із використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв’язку. Відповідно підтвердження про ознайомлення допускається шляхом обміну електронними документами між власником або уповноваженим ним органом та працівником;
- встановити, що при укладенні трудового договору про дистанційну роботу роботодавець ознайомлює працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, а також з вимогами щодо охорони праці при роботі з обладнанням та засобами, рекомендованими або наданими цим роботодавцем;
- передбачити можливість встановлювати за письмовим, взаємним погодженням режиму праці із саморегульованим часом початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу;
- закріпити положення, щодо яких роботодавець зобов’язаний ознайомити, не менш ніж за два місяці, співробітників з умовами та специфікою переведення на режим гнучкого робочого часу та забезпечити точний облік відпрацьованого часу та контроль за його дотриманням;
- встановити, що у разі порушення працівником прийнятого гнучкого робочого часу, працівники можуть переводитись на загальновстановлений режим без завчасного, двомісячного повідомлення роботодавцем про таке переведення;
- передбачити, що при надомній роботі на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи та організації, якщо інше не передбачено у трудовому договорі;
- надати працівнику можливість вимагати від роботодавця тимчасовий (до 2-х місяців) перехід на дистанційну роботу у випадку, якщо на робочому місці щодо нього було вчинено дії, що містять ознаки дискримінації;
- працівнику, який має дитину віком до 3 років або здійснює догляд за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, надається можливість виконувати свою роботу на умовах дистанційної роботи;
- передбачити укладення письмової форми договорів про повну матеріальну відповідальність з працівниками, що виконують роботу за трудовим договором про дистанційну або надомну роботу, а також встановити відповідальність працівника за шкоду, завдану нестачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за договором про дистанційну або надомну роботу;
- передбачити, що при укладенні трудового договору про дистанційну роботу на роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці і протипожежної охорони, які можуть бути проведені дистанційно із використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
***
Читайте також: Дистанційну та надомну роботу розмежують та врегулюють законодавчо: новий законопроєкт
