Спершу нагадаємо базові правила, які працюють і нині, під час війни. Так-так, війна війною, а професійна освіта залишається дуже важливим фактором. Мало того, саме під час війни більшість роботодавців змушена оновлювати свої кадри або ж «вирощувати» високоякісних фахівців у своєму трудовому колективі на заміну тим, що мігрували або були мобілізовані.
У ст. 1 Закону №4312 надано визначення професійному навчанню працівників. Воно містить:
- первинну професійну підготовку;
- перепідготовку;
- підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.
Для організації та проведення навчання працівників роботодавець навіть може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.
Професійне навчання здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях (ст. 6 Закону №4312).
Також у нормах законодавства окреслено і форми навчання, а саме:
- денна;
- вечірня (змінна);
- очно-заочна;
- дистанційна;
- екстернатна форма, з відривом і без відриву від виробництва;
- за індивідуальними навчальними планами.
Професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом:
- курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабораторіях);
- індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників – інструкторів виробничого навчання.
Професійне навчання працівників буває формальним та неформальним.
Неформальне професійне навчання
Неформальне професійне навчання працівників – не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання. Здійснюється за згодою працівників безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця його коштом з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності (ст. 6 Закону №4312).
Згідно з п. 2.1 Положення №127/151 за результатами неформального навчання видається довідка, в якій зазначаються:
- професія (спеціальність);
- кваліфікація, за якою здійснювалось навчання;
- напрям підвищення кваліфікації;
- строки навчання.
Результати неформального навчання за робітничими професіями підтверджуються у порядку, затвердженому постановою КМУ від 15.05.2013 №340 «Про затвердження Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями». Залежно від результатів неформального навчання робітнику можуть видаватися різні документи-підтвердження про проходження навчання (див. таблицю 1).
Таблиця 1. Документи, що підтверджують/не підтверджують результати неформального навчання
| №з/п | Документ | Умови |
| 1. | Свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої* кваліфікації за результатами неформального професійного навчання | Підтвердження кваліфікації |
| 2. | Сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання | Рівень професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт за професією, суб’єкт підтвердження на підставі рішення комісії |
| 3. | Рекомендації щодо продовження навчання | Кваліфікацію не підтверджено |
| * Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджено наказом Міністерства соціальної політики від 23 грудня 2013 року №886, зареєстровано у Міністерстві юстиції 09 січня 2014 року за №5/24782. | ||
Формальне навчання
Формальне професійне навчання здійснюється відповідно до вимог стандартів професійної (професійно-технічної) освіти, типових навчальних планів і програм, освітніх програм, стандартів вищої освіти у закладі освіти або безпосередньо у роботодавця (п. 2.1 Порядку №127/151).
Формальне навчання працівників робітничим професіям включає:
- первинну професійну підготовку;
- перепідготовку;
- підвищення кваліфікації.
Може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях.
А формальне професійне навчання працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, включає:
- перепідготовку;
- стажування;
- спеціалізацію;
- підвищення кваліфікації.
Може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.
За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка.
Тож, думаю, що ми більше плутатимемо у повсякденні такі поняття, як перепідготовка та підвищення кваліфікації, або спеціалізація та стажування. Адже це все ж таки різні речі, про що – далі.
Перепідготовка фахівців, професіоналів, керівників
Перепідготовка здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти.
Навчальні плани та програми перепідготовки розробляються та затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об'єднаннями організацій роботодавців.
Перепідготовку організовують з метою отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня, освітнього ступеня та практичного досвіду (п. 2.6 Порядку №127/151).
Стажування фахівців, професіоналів, керівників
Стажування може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у закладах освіти, на підприємствах, в організаціях, установах або безпосередньо у роботодавця. Проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування.
Періодичність стажування установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років, а тривалість стажування становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої потреби.
Спеціалізація фахівців, професіоналів, керівників
Спеціалізація схожа з перепідготовкою, але є і різниця. Відповідні записи про спеціалізацію вносять до трудової книжки працівника, а про перепідготовку записи до трудової книжки не вносять.
Спеціалізація здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти. Навчальні плани та програми спеціалізації розробляються та затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об'єднаннями організацій роботодавців.
Підвищення кваліфікації фахівців, професіоналів, керівників
Підвищення кваліфікації буває довгостроковим та короткостроковим. Також є й мінімуми щодо підвищення кваліфікації, а саме – періодичність підвищення кваліфікації установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років. Різницю між короткостроковим і довгостроковим підвищенням кваліфікації дивіться в таблицях 2 та 3 відповідно.
Таблиця 2. Короткострокове підвищення кваліфікації
| №з/п | Показник | Опис |
| 1. | Мета | Поглиблене вивчення певного напряму діяльності, зокрема в разі:
|
| 2. | Тривалість | Установлюється роботодавцем залежно від мети та змісту навчальної програми, але не більше 72 годин |
| 3. | Розробка та затвердження програм навчання | Навчально-програмна документація розробляється та затверджується роботодавцем. У разі організації навчання на договірних умовах програма затверджується закладом освіти, який здійснює процес навчання, та погоджується із замовником |
| 4. | Перебіг навчання | Може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у закладах освіти, на підприємствах, в організаціях, установах або безпосередньо у роботодавця |
Таблиця 3. Довгострокове підвищення кваліфікації
| №з/п | Показник | Опис |
| 1. | Мета | 1. Передбачає оволодіння працівниками комплексом знань, умінь та навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх безпосередніх обов'язків, 2. розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, 3. вивчення нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції роботодавця чи його підрозділу, насамперед з питань: – охорони праці; – сучасних технологій виробництва та обладнання; – передових методів організації праці; – досвіду роботи кращих вітчизняних та зарубіжних роботодавців тощо |
| 2. | Тривалість | Від 72 до 500 годин |
| 3. | Розробка та затвердження програм навчання | Навчальні плани та програми довгострокового підвищення кваліфікації розробляються та затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об'єднаннями організацій роботодавців |
| 4. | Перебіг навчання | Здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти |
Робітники: первинна професійна підготовка
Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями.
Відповідно до п. 2.3 Порядку №127/151 Первинна професійна підготовка робітників – це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
Первинна професійна підготовка здійснюється за робочими навчальними планами та програмами, що розробляються і затверджуються роботодавцем на основі типових навчальних планів і програм.
Особи, яких скеровують на навчання, мають бути попередньо ознайомлені з певною інформацією, а саме:
- з вимогами до роботи за професією;
- з умовами та оплатою праці;
- з Правилами внутрішнього трудового розпорядку і охорони праці;
- з санітарними нормами та правилами;
- виробничими інструкціями;
- з можливістю подальшого підвищення кваліфікації і професійного зростання.
Підготовка робітників із числа жінок або неповнолітніх громадян здійснюється лише за професіями, а також для робіт, на яких дозволяється використання їхньої праці.
Термін підготовки визначається навчальними планами та навчальними програмами і не повинен перевищувати 1 року.
Професійна підготовка робітників на виробництві може здійснюватися двома способами:
- шляхом курсового,
- або індивідуального навчання.
Після завершення первинної професійної підготовки робітникам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (класу, категорії, групи) та видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.
Робітники: перепідготовка
Про перепідготовку робітників зазначено в п. 2.4 Порядку №127/151.
Перепідготовка – це професійне (професійно-технічне) навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.
Перепідготовка може проводитися шляхом курсового та індивідуального навчання.
Якщо у робітника є вища освіта, для нього немає жодних послаблень під час оволодіння робітничою професією, він має пройти навчання на загальних підставах.
Перепідготовка здійснюється:
- за потреби змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або у разі втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією;
- для навчання робітників, що вивільнюються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією роботодавця тощо;
- для розширення їхнього професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці.
Робітники: підвищення кваліфікації
Підвищення кваліфікації робітників – це професійне (професійно-технічне) навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.
На виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення відбувається підвищення кваліфікації робітників (не індивідуально).
Тривалість навчання на виробничо-технічних курсах визначається навчальними планами та програмами і не повинна перевищувати 1 року. На курсах цільового призначення тривалість встановлюється обсягом не менше восьми навчальних годин.
Періодичність навчання робітників на курсах підвищення кваліфікації установлюється, як правило, не рідше одного разу на 5 років.
Навчання на курсах цільового призначення закінчується підсумковим заняттям, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Після закінчення курсу видається посвідчення.
Гарантії працівникам
У статті 122 КЗпП зазначено, що у разі направлення працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і проводяться виплати, передбачені законодавством. Докладніше про виплати, передбачені законодавством, зазначено у Постанові №695.
Про державні мінімальні гарантії працівникам див. у таблиці 4.
Таблиця 4. Державні мінімальні гарантії працівникові, скерованому на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва
| № з/п |
Гарантія | Опис |
| 1. | Середня зарплата* | Зберігається за основним місцем роботи (на відміну від відряджень, з денним заробітком не порівнюється) |
| 2. | Проїзд* | Оплачується вартість проїзду працівника до місця навчання і назад (за основним місцем роботи) |
| 3. | Проживання | Працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. За відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, проводиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень. Відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, проводиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень (за основним місцем роботи) |
| 4. | Добові* |
|
| * Пунктом 1 Постанови №695 передбачено збереження середньої заробітної плати, оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад; виплата добових за кожен день перебування в дорозі. Надання іншого дня відпочинку за навчання у вихідний день чинним законодавством не передбачено (лист Мінсоцполітики від 29.06.2016 р. №813/13/84-16). |
||
Навчання під час війни: що треба знати!
Роботодавцям: компенсаторні механізми підвищення кваліфікації безробітних із числа ВПО
У п. 3 ст. 24-1 Закону про зайнятість зазначено, що компенсація компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних із числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб.
Заходи зі сприяння зайнятості можуть проводитись окремо або одночасно стосовно кожної внутрішньо переміщеної особи.
Роботодавець, який працевлаштовує за направленням центру зайнятості безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менш як на 12 місяців, має право отримати компенсацію витрат на перепідготовку та підвищення кваліфікації. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати (п. 21 Порядку №696).
Для отримання компенсації роботодавець протягом п’яти робочих днів після закінчення навчання працівника (але не пізніше ніж через дванадцять місяців з дня його працевлаштування) звертається до центру зайнятості, що скерував на працевлаштування зазначену особу, із заявою довільної форми про компенсацію витрат за її навчання.
До заяви додаються засвідчені в установленому порядку копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, договору роботодавця із закладом освіти, платіжних документів, які підтверджують сплату роботодавцем вартості навчання працівника, та документа працівника про освіту державного зразка, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування за навчання із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівника.
Також про це писали тут.
Дистанційне навчання працівників
Наказом Міністерства освіти і науки від 25.04.2013 №466 «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» визначено, що воно застосовується як для підготовки/перепідготовки, так і для підвищення кваліфікації працівників. І хоча це Положення й не створено спеціально для застосування під час карантину або воєнного стану, воно дуже допомагає отримати освіту саме тепер.
Але працівник, який навчається дистанційно:
- не здійснює поїздок до місця навчання:
- не перебуває в дорозі;
- не здійснює витрат на проживання у зв'язку з переїздом на навчання.
Таким чином, на думку фахівців Мінекономіки, зазначену в листі від 18.06.2020 №3511-06/37744-09, не може здійснюватися відшкодування таких витрат:
- на вартість проїзду;
- добових;
- витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення.
При цьому якщо працівник у разі дистанційної форми навчання не увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та продовжує працювати, йому мають здійснюватися нарахування та виплата заробітної плати за відпрацьований час.