Держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію, визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими, яке включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю (ст. 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю).
Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці розповідає, що якщо особа з інвалідністю вирішила працевлаштуватись, їй необхідно надати роботодавцю такі документи:
- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
- трудову книжку;
- документ про освіту;
- довідку медико-соціальної експертної комісії;
- виписку з акта-огляду медико-соціальної експертної комісії, де вказується строк, група інвалідності та її причина;
- індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яка є обов’язковою для виконання всіма роботодавцями.
Що ж стосується роботодавців, то ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
***
Читайте також:
