22 листопада ВРУ прийняла в цілому законопроєкт №8313 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань". 21 грудня Президент підписав цей законопроєкт. А 23 грудня вже Закон №3494-ІХ був опублікований у "Голосі України". Таким чином, з 24 грудня він набирає чинності.
Із текстом Закону можна ознайомитися за посиланням. Докладний аналіз цього Закону ми проведемо в окремій статті.
Проте вже зараз можна сказати, що вносяться зміни до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки» та інших Законів України. Зокрема, передбачається:
- збільшити загальний максимальний термін надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин з 15 до 30 календарних днів на рік;
- надати право роботодавцю у період дії воєнного стану відмовити працівнику у наданні щорічної основної відпустки тривалістю більше як 24 календарні дні. Проте, якщо працівник наполягатиме, і роботодавець готовий буде надати йому можливість використати більше днів щорічної основної відпустки, то роботодавець матиме право вирішити, що ці дні не будуть оплачуватися (тобто, без відпускних);
- надати роботодавцю право відмовити у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, до виконання робіт та виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). Або вирішити, що такі відпустки надаються без збереження заробітної плати;
- забезпечити військовослужбовців, звільнених у зв’язку з демобілізацією із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, правом на неоплачувану (принаймні, для роботодавця) відпустку тривалістю 60 робочих днів;
- надати право мобілізованим працівникам отримати грошову компенсацію за зароблені, але не використані відпустки (якщо подати заяву до кінця місця, у якому відбулася мобілізація);
- встановити, що батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але спільно проживає разом із нею, має право на відпустку при народженні на підставі заяви матері та свідоцтва про народження дитини, у якому зазначено, що він є батьком цієї дитини.
