Переведення працівника до філії
Згідно з ч. 1 ст. 32 КЗпП, переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом із підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Пам’ятайте, що для переведення потрібна обов’язкова згода працівника.
Тож оформлюють переведення на підставі наказу про переведення, під яким стоїть підпис працівника, що він згоден із переведенням. Також вносять запис до паперової трудової книжки (якщо працівник цього вимагає).
Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це пов’язано з переїздом до іншої місцевості, згідно з абз. 2 ст. 120 КЗпП передбачено певні гарантії та компенсації. Тобто роботодавець оплачує їм:
- вартість проїзду працівника і членів його сім’ї;
- витрати на перевезення майна;
- добові за час перебування у дорозі;
- одноразову допомогу на самого працівника і на кожного члена сім’ї, який переїжджає;
- заробітну плату за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше ніж шість днів, а також за час перебування у дорозі.
А от такої гарантії, як надання житла коштом роботодавця, у цій ситуації не передбачено. Отже, щодо цього роботодавець та працівник домовляються самостійно.
Якщо працівник орендує житло, а підприємство компенсує йому вартість оренди
ЄСВ.
Виплати соціального характеру у грошовій та натуральній формі, а саме виплати, що мають індивідуальний характер (зокрема, оплата квартири та найманого житла, гуртожитків), входять до фонду оплати праці (пп. 2.3.4 Інструкції №5).
У пп. 2 п. 2 розділу IV Інструкції №449 наголошено, що Інструкція №5 визначає, які виплати, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, є базою нарахування ЄСВ.
Тому компенсаційні виплати, встановлені колективним договором у вигляді відшкодування вартості оренди житла працівникам, належать до виплат, які відповідно до Закону про ЄСВ становлять базу для нарахування ЄСВ.
Отже, у разі компенсації працівникам вартості оренди житла таку суму оподатковують ЄСВ (на загальних підставах за ставкою 22% або за ставкою 8,41%, якщо працівник має інвалідність).
ПДФО та ВЗ.
Компенсація працівникові вартості орендованого ним житла є його оподатковуваним доходом. Щоправда, податківці наполягають на тому, що це дохід у вигляді додаткового блага (що, на нашу думку, дивно). Але, хай би як його назви, зі суми такого доходу треба утримати 18% ПДФО та 1,5% ВЗ. Позаяк дохід виплачуватиметься коштами самому працівникові, то утримати податки з нього дуже зручно. А як показати у додатку 4ДФ: як зарплату чи як додаткове благо, — вирішуватиме сам роботодавець.
Підприємство орендує житло, яким працівник користується безоплатно
Вартість такого житла теж буде частиною фонду оплати праці і бази для нарахування ЄСВ. Для пп. 2.3.4 Інструкції №5 немає значення, в якій формі цей дохід надається безпосередньо працівникові: у грошовій (компенсації, яку ми розглянули вище) чи натуральній (у вигляді самого житла, наданого роботодавцем безоплатно).
Надавати житло у користування працівникові можна шляхом надання, наприклад, власного житла: квартири чи кімнати у гуртожитку, які обліковуються на балансі підприємства, або надання у користування орендованого у третіх осіб житла, яке може винаймати саме підприємство.
Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зокрема в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та суму винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг).
Отже, на витрати, понесені роботодавцем у зв’язку з оплатою орендованого житла працівникові, нараховується ЄСВ. Позаяк такі витрати включаються до фонду оплати праці, вони належать до складу заробітної плати та відображаються у додатку 1 об’єднаної звітності.
ПДФО та ВЗ.
Дохід, отриманий працівником як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платникові податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, оподатковується ПДФО. Це не стосується випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ).
На думку податківців, якщо роботодавець надає у користування працівникові орендоване житло, то навіть попри те, що це передбачено трудовим договором, вартість оренди вважатиметься для працівника додатковим благом та оподатковуватиметься ПДФО за ставкою 18%. А позаяк дохід надається працівникові у негрошовій формі, то базою оподаткування ПДФО буде вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на «натуральний» коефіцієнт 1,219512.
Об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Отже, якщо з вартості надання житла працівникові утримують ПДФО, то потрібно утримувати і ВЗ у розмірі 1,5%, але при цьому натуральний коефіцієнт не застосовують.
Як показати у додатку 4ДФ такий дохід: як додаткове благо чи як зарплату, — кожен роботодавець вирішує для себе самостійно.
А от питання, як утримати з працівника ці ПДФО та ВЗ, доведеться вирішувати разом із працівником. Адже ПКУ не містить чіткого пояснення щодо такого утримання в разі надання негрошових доходів. Про це ми розповіли у статті «ВЗ з негрошових доходів: із коефіцієнтом чи без?» у «ДК» №09/2024.
Саме тому, на нашу думку, зручнішим для роботодавця є варіант виплати компенсації витрат на оренду — цей дохід надається у грошовій формі і з нього легко утримати ПДФО та ВЗ.
Строки сплати податків
ПДФО з грошового доходу, який надають у безготівковій формі, сплачують (перераховують) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок. Якщо оподатковуваний дохід надають у негрошовій формі чи виплачують готівкою з каси податкового агента, ПДФО сплачують (перераховують) до бюджету протягом 3 банківських днів з дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання).
Військовий збір сплачують у ті самі строки, що й ПДФО.
Але ЄСВ у цьому випадку потрібно сплачувати під час виплати/надання доходу (абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Тому, щоб не забути перерахувати всі належні податки, роботодавці часто сплачують їх разом під час виплати/надання доходу.
Отже, якщо ви виплачуєте грошову компенсацію, то зручніше заплатити ЄСВ, ПДФО та ВЗ під час виплати такого доходу (безготівковий варіант виплати) або того самого дня (виплата готівкою).
Якщо ж ви надаєте працівникові житло безоплатно, то дохід потрібно нараховувати щомісячно (останнім днем такого місяця), і того самого дня зручніше сплатити і ЄСВ, ПДФО та ВЗ.