Ситуації, коли працівникові належить зарплата до виплати, а він її не отримав, причому не з вини роботодавця, трапляються й досі. Особливо там, де зарплату і далі виплачують готівкою.
Наприклад, працівник міг не виходити на роботу з нез’ясованих причин (під час воєнного стану таких ситуацій побільшало), згодом його звільнили, але за остаточним розрахунком він так і не з’явився.
Хто у цьому винен? Залежить від обставин. Іноді самі працівники не приходять за зарплатою, і тоді це не вина роботодавця. Часом працівники і не знають, що їх звільнили і що їм належить до виплати певна сума, тому що роботодавець їх про це не повідомив.
У ч. 2 ст. 233 КЗпП зазначається, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116).
Щоправда, раніше в ч. 2 ст. 233 КЗпП зазначалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Навіть якщо роботодавець дотримався вимог законодавства, повідомив працівника, але в результаті довелося депонувати зарплату, більшість цікавить, що робити з нею далі.
Пропонуємо звернути увагу на таке поняття, як «депозит нотаріусу».
Депозит нотаріусу
Відповідно до ст. 537 ЦКУ боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі:
- відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;
- ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
- відсутності представника недієздатного кредитора.
Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
Згідно з главою 21 Наказу про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 №296/5, державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми.
Сторони правочину можуть домовитись про депонування грошових сум у депозиті нотаріуса з метою виконання зобов'язань та наступного їх безготівкового перерахування нотаріусом особі, на ім'я якої вони були внесені безготівковим шляхом, у зв'язку з настанням певної події, що обумовлена договором.
У разі настання певної події, що обумовлена договором, нотаріус у день звернення або не пізніше наступного робочого дня передає безготівковим шляхом гроші особі, на ім'я якої вони були задепоновані, за її заявою, в якій мають бути зазначені реквізити для перерахування.
Приймання грошових сум у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника).
Заява боржника має містити такі відомості:
- щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для передачі якій його внесено. Щодо фізичних осіб це – прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок;
- щодо причин, з яких зобов'язання не може бути виконане безпосередньо.
За бажанням боржника до заяви можуть бути включені обґрунтування та розрахунок, згідно з яким робиться внесок.
Унесення особою грошових сум у депозит нотаріуса проводиться будь-яким шляхом – внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах державного казначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.
Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми.
