Відповідно до п. 1 статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юрособи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізособою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у т. ч. філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юросіб, які мають окремий баланс та самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п. 1 частини першої статті 7 Закону, для зазначених платників базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 (далі — Інструкція), зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за №114/8713.
Згідно з п. 2.2.10 розділу 2 Інструкції витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, належать до фонду оплати праці у складі додаткової заробітної плати.
Отже, зазначені виплати є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.