Нині у нашій країні проводиться реформування системи охорони здоров’я, у зв’язку з чим у деяких областях Україні реалізовано пілотні проекти зі створення центрів первинної медико-санітарної допомоги. У Донецькій області на базі діючих медичних установ створено такі центри.
Перед новими організаціями постало безліч проблем, серед яких не останнє місце посідає питання застосування законодавства у сфері соцстрахування під час оплати листків непрацездатності працівникам центрів. Адже не секрет, що лікарі та медсестри мають більший ризик захворіти, ніж інші люди, особливо у період епідемій грипу.
Хвора людина може розраховувати на отримання допомоги за листком непрацездатності за рахунок коштів Фонду соцстрахування з тимчасової трати працездатності лише у разі настання страхового випадку у період роботи, включаючи день звільнення. Допомогу має бути виплачено за основним місцем роботи працівника, а також за сумісництвом, якщо людина працює на двох (або кількох) підприємствах.
Слід пам’ятати, що роботодавець зобов’язаний нарахувати допомогу з тимчасової непрацездатності за весь період хвороби до одужання людини або до встановлення інвалідності у зв’язку із захворюванням, незалежно від того, звільнено працівника у період хвороби чи ні. Це передбачено ст. 35 Закону України від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240).
Згідно з трудовим законодавством не допускається звільнення працівника у період його хвороби з ініціативи роботодавця, крім випадків, передбачених п. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП). Разом з тим, якщо працівник у період хвороби хоче звільнитися за власним бажанням, роботодавець не може йому відмовити, оскільки трудове законодавство не встановлює жодних обмежень у цьому випадку.
Складнішою є ситуація, коли звільнення працівників відбувається у зв’язку з реорганізацією підприємства. Створення центрів первинної медико-санітарної допомоги у Донецькій області було проведено шляхом реорганізації діючих медичних установ з виділенням частини установ або їхніх структурних одиниць. При цьому установи чи організації, з яких відбулося виділення структурних одиниць, не припинили свою діяльність.
Одночасно з реорганізацією проводиться перерозподіл кадрів. Якщо новоствореному центру передається, наприклад, фельдшерсько-акушерський пункт, який раніше входив до структури сільської ради, то очевидно, що працівників фельдшерсько-акушерського пункту має бути переведено до нової установи.
Переведення на нове підприємство може бути здійснено за згодою працівника на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП. При цьому до трудової книжки вноситься запис: «Звільнений за переведенням на таке-то підприємство, підстава — п. 5 ст. 36 КЗпП України».
Звільнення працівника у зв’язку з переведенням до іншої установи па підставі п. 5 ст. 36 КЗпП не позбавляє його права на отримання допомоги з тимчасової непрацездатності у повному обсязі за страховим випадком, який настав до реорганізації.
Наприклад, якщо працівник захворів 14 грудня 2011 року, а з 1 січня 2012 року підприємство було реорганізоване з виділенням його частини і подальшою передачею до нової організації, то всі листки непрацездатності, видані працівникові за страховим випадком, що настав 14 грудня 2011 року (до реорганізації), має бути оплачено на підприємстві, де працівник працював у грудні 2011 року, навіть якщо працівник хворіє і далі після 1 січня 2012 року.
У деяких випадках реорганізації підприємств трудовим законодавством допускається застосування ч. 3 ст. 36 КЗпП. При цьому до трудових книжок працівників лише вноситься такий запис: «Підприємство «Альфа» з 01.01.2012 р. реорганізовано у підприємство «Бета», за аналогією з перейменуванням підприємства.
У цьому випадку листки непрацездатності, видані працівникові за страховим випадком, що настав до реорганізації підприємства, також має бути оплачено на підприємстві, на якому особа працювала до реорганізації. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Якщо ж працівник захворів після реорганізації підприємства, оплату листка непрацездатності буде проведено на новому місці роботи.
При цьому якщо працівник перейшов на нове місце роботи шляхом звільнення у зв’язку з переведенням на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП, розрахунковим періодом для обчислення допомоги за страховим випадком, який настав після реорганізації, вважатиметься тільки період роботи з моменту реорганізації
Наприклад, 1 січня 2012 року підприємство «Альфа» було реорганізовано у підприємство «Бета» з переведенням усіх працівників на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП. До трудових книжок працівників записано, що їх було звільнено з підприємства «Альфа» і 1 січня 2012 прийнято на роботу на підприємство «Бета». 12 січня 2012 року працівник підприємства «Бета» захворів. Розрахунковим періодом у цьому випадку вважатиметься період з 1 січня до 11 січня 2012 року, оскільки період, коли застрахована особа працювала па попередньому місці роботи (підприємстві «Альфа») — до переведення на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП, — не враховується (лист Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності від 21.04.2010 р. №04-29-794).
Якщо ж при реорганізації підприємства було застосовано ч. 3 ст. 36 КЗпП, то відповідно до роз’яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 30.04.2010 р. №129/18/99-10 до розрахункового періоду при обчисленні допомоги має включатися період роботи працівника до реорганізації підприємства, а саме: останні 6 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.
Отже, дотримання законодавства під час проведення реорганізації підприємств забезпечує соціальний захист людини в частині отримання допомоги у період тимчасової непрацездатності.
Водяник В.Г., завідувач відділу соціальних виплат виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності