Незважаючи на адміністративну реформу, що об'єднала ФСС з ТВП і ФСС НВВ в один Фонд соціального страхування України, до кінця це злиття ще не відбулося — як мінімум півроку розроблятимуться нові нормативні акти, які деталізують структуру, функції та права цього Фонду. А наразі зазначені фонди, зокрема ФСС з ТВП, виконують свої обов'язки, як і раніше, зокрема надають роз'яснення і рекомендації з питань соцстрахування.
У листі ФСС з ТВП від 16.04.2015 р. №2.4-15-729 порушив проблему розрахунку сум лікарняних і декретних виплат для працівників, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менш ніж 6 місяців. А саме: чи застосовуються норми ч. 4 ст. 19 Закону №1105 до працівників, які працюють як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, і якщо так, то як саме?
Нагадаємо, що ці норми вимагають від роботодавця таких працівників нараховувати:
1) лікарняні (допомогу по тимчасовій непрацездатності) — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але з розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;
2) декретні (допомогу по вагітності і пологах) — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але з розрахунку на місяць не вище за двократний розмір мінімальної заробітної плати і не менше від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
ФСС з ТВП вважає, що зазначені обмеження застосовуються не до підсумкової суми матеріального забезпечення за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом, а за кожним місцем роботи окремо. Якщо дотримуватися цієї точки зору, виходить, що якщо за основним місцем роботи працівник працює лише три місяці (до цього стажу не мав) і має середній заробіток 3000 грн, а за сумісництвом працює ті самі 3 місяці і має середній заробіток 1400 грн, то йому оплачується лікарняний виходячи з розрахунку за місяць 1218 грн за кожним місцем роботи: 1218 за основним місцем роботи і 1218 за сумісництвом. З цим можна погодитися, оскільки в цьому випадку працівник не має потрібного для звичайного порядку оплати лікарняного страхового стажу (про що нижче). А от за ситуації, коли працівник має шість місяців стажу, припустімо, за основним місцем роботи, а за сумісництвом працює тільки три місяці, то за обома місцями роботи такий працівник має право на отримання лікарняних на загальних підставах, без обмеження мінімальною зарплатою. І не останню роль при цьому відіграє підтвердження такого стажу, заробленого за основним місцем роботи.
ФСС з ТВП звернувся із запитанням щодо підтвердження своєї позиції коментованим листом до Мінсоцполітики України, як до вищого авторитету у сфері трудового права та соціального захисту трудящих. А поки ми чекаємо відповіді на поставлене запитання, проаналізуймо, що ж дасть роботодавцеві ствердна відповідь на нього.
Нині, якщо працівник (байдуже, сумісник він чи ні) був прийнятий на роботу менш ніж півроку тому, роботодавець, перш ніж нараховувати йому лікарняні або декретні, цікавиться наявністю у працівника страхового стажу, передбаченого ч. 4 ст. 19 Закону №1105. Адже помилка (завищення) щодо суми таких виплат за рахунок Фонду загрожує поверненням роботодавцем суми такого завищення і штрафом у розмірі 50% від цієї суми.
Проте чітко не встановлено, як роботодавець повинен дізнатися про наявність у працівника необхідного страхового стажу. І запис у трудовій книжці про попереднє місце роботи в цьому разі не панацея. Адже страховий стаж для ФСС з ТВП, згідно з ч. 1 ст. 21 Закону №1105, — це період (термін), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і за який щомісяця сплачено ним та/або роботодавцем страхові внески в сумі, не меншій від мінімального страхового внеску, крім деяких випадків, передбачених законодавством, коли цей стаж зберігається без сплати внесків (наприклад, під час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років). А в трудовій книжці дані про те, чи сплачував роботодавець ЄСВ і в якому розмірі він це робив за працівника, не зазначаються. Не дає стовідсоткової гарантії щодо сплати ЄСВ і довідка від теперішнього або колишніх роботодавців працівника — адже вона може бути і сфальсифікована, зокрема недобросовісним бухгалтером. Тому роботодавці нерідко відправляють зацікавлених працівників до ПФУ по довідку про суму сплаченого ними/за них ЄСВ за останні 12 календарних місяців, що передували місяцю настання страхового випадку.
А тому ми згодні з висновком ФСС з ТВП, коли б не одне «але». Наявність або відсутність необхідного страхового стажу у працівника потрібно підтвердити документально. Тому все-таки довідки від ПФУ — набагато надійніші. Інше питання, що законодавцеві давно треба було б зробити такі довідки чимось на кшталт відповіді на запит з боку роботодавця — в електронному вигляді (наприклад, у вигляді простої відповіді на запитання, є необхідний страховий стаж чи ні, без деталізації даних про доходи застрахованої особи). Це б набагато спростило життя і роботодавцям, і самим працівникам.
До речі, позиція Фонду є дивовижною, адже вона спрямована на те, щоб виплатити більше, а не менше, як можна було б очікувати виходячи з норми закону. Адже ч. 4 ст. 19 Закону №1105 не говорить про те, що цей порядок оплати лікарняного застосовується за всіма місцями роботи, без урахування сумарної суми доходу за всіма місцями роботи. Якщо читати буквально, то ця норма встановлює максимальний розмір місячного доходу, з якого повинна розраховуватися середня зарплата працівника, всупереч загальновстановленій межі в 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Наведена в листі логіка цілком застосовна і до нарахування декретних виплат як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. А тому сподіваємося, що Мінсоцполітики, відповідаючи на лист, вкаже й на цей факт, узагальнивши таким чином порядок оплати виплат за рахунок Фонду.
Ганна Бикова