Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Коментар до листа ДФСУ від 23.06.2018 р. №2804/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
У свою чергу, ст. 65 ГКУ визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Таким чином, податківці приходять до висновку, якщо установчими документами передбачено, що на період тимчасового припинення діяльності підприємства функцію керівника виконує його засновник, при цьому дохід або винагорода йому не виплачується, то база нарахування єдиного внеску відсутня.
Зважаючи на це, можна виділити основні умови, які повинні виконуватись для того, щоб можна було не сплачувати ЄСВ:
- функції керівника виконує засновник підприємства (що повинно бути встановлено установчими документами);
- дохід чи винагорода засновнику не нараховується.
Окрім цього, податківці зазначили, якщо юрособи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт щодо сум нарахованого ЄСВ за найманих працівників до органів доходів і зборів не подається.
