Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ФСС нагадує, що нормою ч. 4 ст. 19 Закону України від 23.09.1999 р. №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №1105) визначено запобіжний механізм, який обмежує розмір матеріального забезпечення залежно від набутого страхового стажу за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку. Так, застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:
- допомога по тимчасовій непрацездатності – виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;
- допомога по вагітності та пологах – виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Вказана максимальна межа розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах для застрахованих осіб, які у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку мають страховий стаж менше шести місяців, застосовується до розміру допомоги, розрахованої на загальних підставах. Тобто, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах визначається відповідно до норм ст. 24 та 26 Закону №1105, а потім, за необхідності, застосовуються обмеження розміру допомоги, які передбачені ч. 4 ст. 19 Закону України №1105.
При цьому, розмір середньої заробітної плати за один календарний день для обмеження визначається шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати або двократного розміру мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) відповідно до п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1266 (далі – Порядок №1266).
Зауважуємо, що страховий стаж для визначення розміру допомоги обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 21 Закону України №1105).
Оскільки Закон №1105 встановлює норму дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, то місяць настання страхового випадку не входить до зазначеного дванадцятимісячного періоду, за який обчислюється страховий стаж для визначення права на матеріальне забезпечення у розмірах, передбачених ч. 4 ст. 19 Закону №1105.
Слід звернути увагу, що незважаючи на наявність у застрахованої особи страхового стажу більше 8 років, набутого до 01.01.2011 р., у разі відмови цієї особи надати роботодавцю інформацію про шестимісячний страховий стаж у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового стажу, страхувальник-роботодавець повинен обмежити розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності або допомоги по вагітності та пологах відповідно до норми ч. 4 ст. 19 Закону №1105. Після надання застрахованою особою зазначеної інформації про страховий стаж страхувальник-роботодавець може не застосовувати обмеження, передбачене ч. 4 ст. 19 Закону №1105 та здійснити донарахування матеріального забезпечення, виходячи із розміру нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне страхування.
***
Читайте також:
