Норми Цивільного кодексу (ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533) надають українським госпсуб’єктам визначити грошовий еквівалент зобов'язання у договорі в іноземній валюті.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в інвалюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
ВГСУ у п.1.1 Постанови від 17.12.2013 року № 14 вказує на те, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати (тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору).
Водночас, у справі № 6-25цс14 (постанова ВСУ від 25.06.2014 р) суд встановив, що спір між сторонами виник унаслідок невиконання відповідачем (забудовником) умов договору по передачі об’єкта будівництва у власність позивачки. Тому, правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобов’язанням, і до нього не застосовуються положення ч.2 ст. 625 ЦК України. У зв’язку із цим виключається можливість вимагати від забудовника сплати трьох процентів річних та інфляційних витрат.
Виникає питання: якщо зобовязання виражене у банківському металі, чи можна вимагати сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми?
Відповіддю на це запитання є справа № 6-38цс14 (постанова ВСУ від 30.04.2014 р.).
Так, судом було встановлено, що за умовами укладених сторонами договорів банківського вкладу були відкриті вкладні рахунки у банківських металах. Відповідно банк взяв на себе зобов’язання сплатити вкладнику суму вкладу й нараховані за ним проценти в банківському металі – золоті, а не в грошових одиницях.
Відтепер господарські суди при застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань будуть виходити з положення: якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням (в ньому не передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору), і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання, зокрема ст. 625 ЦКУ (п. 1.1 Постанови від 17.12.2013 року № 14).
Наталія Канарьова, "Дебет-Кредит"
