НААУ розповідає, що хоча прийняття у 2003 році Цивільного кодексу стало визначальною подією у розвитку національного приватного права, стрімкий розвиток суспільних відносин, поява нових технологій та нормативних актів зумовили потребу у системному оновленні загальних положень цивільного законодавства.
Група народних депутатів підготувала та внесла до парламенту два законопроекти №14056 та №14057 від 21.09.2025 про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із оновленням (рекодифікацією) положень книг першої та другої.
На прохання Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука у Національній асоціації адвокатів України опрацювали законопроекти та надали зауваження і пропозиції.
В цілому адвокати підтримали оновлення ЦКУ. Разом із тим відзначили, що низка запропонованих норм потребує доопрацювання з огляду на якість нормотворчої техніки, узгодженість із чинним законодавством і прогнозованість правозастосування.
Серед висловлених застережень – необхідність узгодити положення проектів із профільними законами. Так, наприклад ЦКУ пропонується доповнити нормою про захист цивільних прав та охоронюваних законом інтересів медіатором. Нова стаття 18-1 закріплює, що медіатор може здійснювати захист особи шляхом проведення медіації як позасудової процедури врегулювання цивільного конфлікту (спору) у випадках та в порядку, визначених законом та/або договором.
Адвокати звернули увагу, що зміст пропонованої норми суперечить Закону «Про медіацію», відповідно до якого медіація – це позасудовий спосіб врегулювання конфліктів, де сторони на підставі угоди залучають третю особу для того, щоб знайти спільне рішення.
Закон передбачає, що кожен учасник може відмовитись від медіатора, від медіації. У разі порушення угоди про медіацію учасниками законодавчо за це не передбачено відповідальності. Медіатор не має владних повноважень, як суд – він не може накласти штраф, постановити ухвалу про привід, винести окрему ухвалу. Рішення медіатора не є обов’язковим до виконання на всій території України, не забезпечується державою. Також укладена угода не має сили виконавчого напису. Отже, медіація – це лише спосіб мирного, позасудового вирішення конфлікту, але не спосіб захисту права.
Зауваження також стосуються: статусу дитини (неузгодженість із Законом «Про охорону дитинства»), дискримінації за ознаками індивідуальності (пропонується врегулювати винятки в профільному законі), права на інформаційний спокій (потрібні зміни до КЗпП та Закону «Про відпустки»), а також реєстрації актів цивільного стану (необхідні узгоджені зміни до спеціальних законів і підзаконних актів із чіткими строками їх ухвалення).
Крім цього, НААУ застерігає від підходу, за яким сплив позовної давності веде до «втрати права на судовий або інший юрисдикційний захист» (зміни до ст. 256 ЦКУ), що потенційно конфліктує зі ст. 55 Конституції та усталеною доктриною та судовою практикою, яка розглядає позовну давність як інститут матеріального права, що обмежує можливість задоволення позову, а не саме право на звернення. НААУ наполягає зберегти теперішню модель.
Серед іншого, пропонується уточнити регламентацію визнання особи безвісно відсутньою/оголошення померлою (зокрема із залученням ТЦК та навчальних центрів), зберегти чинні строки у воєнних випадках; відмовитися від зобов’язання представника «негайно повідомляти» довірителя й спадкоємців про дії за довіреністю; не змінювати чинну редакцію норми про право на життя; надати визначення новому інституту «помічництва» та вибудувати для нього пов’язані механізми у спеціальному законодавстві.
Також відзначається використання у проектах складних або невизначених понять. Зокрема, НААУ пропонує відмовитися від терміна «еманація» та переглянути введення «доброзвичайності (boni mores)», чітко розмежувавши її з «добросовісністю» або ж надавши критерії застосування. Без цього зростає ризик довільного тлумачення.
Повністю зауваження і пропозиції НААУ до проектів законів №14056 та №14057 можна переглянути за посиланням.