У першій частині матеріалу детально розглянуто підготовчий етап відчуження торговельної марки – зокрема, проведення юридичної перевірки, оцінку вартості бренду, аналіз податкових наслідків і фінансове планування. Ці кроки створюють основу для безпечного укладення правочину, зменшують ризики оскарження угоди або визнання її недійсною, а також гарантують належне відображення операції в бухгалтерському та податковому обліку.
У другій адвокат Б. Янків розповідає про практичний аспект продажу торговельної марки - тобто до безпосередньої процедури юридичного переоформлення прав, структури договору відчуження та його державної реєстрації. Саме цей етап надає угоді юридичної сили та фіксує перехід майнових прав на знак для товарів і послуг від однієї сторони до іншої.
1. Оформлення договору про передачу прав на торговельну марку
Ключовим документом, який підтверджує факт продажу торговельної марки, є договір про відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг. Відповідно до статті 1113 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», за цим договором власник передає, а набувач приймає у власність усі виключні майнові права на торговельну марку в межах чинності відповідного свідоцтва.
Підписання такого договору – це ключовий етап комерціалізації торговельної марки. Будь-які юридичні або економічні помилки в договорі можуть призвести до втрати прав на ТМ, фінансових збитків, розголошення комерційної таємниці, погіршення ділової репутації та інших серйозних наслідків.
При укладанні договору про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку слід пам’ятати, що договір укладається у письмовій (електронній) формі і у разі недодержання письмової (електронної) форми договору він є нікчемним.
Чинним законодавством передбачено, що нікчемним є договір, недійсність якого встановлена законом і не потребує визнання його таким судом. Він не створює юридичних наслідків з моменту укладення, ніби ніколи й не існував. Наслідками є те, що сторони не зобов’язані його виконувати, а кожна має повернути іншу все отримане.
Проте договір про передачу майнових прав на торговельну марку не потребує нотаріального посвідчення й набирає чинності для сторін з моменту його підписання.
Зверніть увагу, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку переходять до нового власника лише після державної реєстрації договору в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ, ІР офісі).
1.1. Зміст договору відчуження торговельної марки
Першим важливим елементом договору є чітке визначення його сторін. У цьому правочині завжди беруть участь дві сторони – особа, що передає права, та особа, яка їх набуває.
Відчужувач, або продавець – це суб’єкт, який на момент укладення договору є законним власником виключних майнових прав на торговельну марку та має намір передати їх іншій особі. Ним може бути як фізична особа, так і юридична особа – компанія або організація, яка володіє чинним свідоцтвом України на знак для товарів і послуг або отримала право на його відчуження на підставі належним чином оформлених документів.
У тексті договору необхідно вказати повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, її ідентифікаційні дані (код ЄДРПОУ або РНОКПП, місце проживання чи реєстрації), а також документ, що підтверджує повноваження представника у випадку, коли договір підписується не особисто власником.
Набувач, або покупець – це сторона, яка приймає у власність виключні майнові права на торговельну марку від відчужувача. Як і у випадку з продавцем, набувачем може виступати фізична чи юридична особа, що має намір придбати права на бренд. У договорі також необхідно чітко ідентифікувати цю сторону, зазначивши її повне найменування або ПІБ, ідентифікаційні дані та, за потреби, інформацію про представника, який діє від її імені.
Правильна ідентифікація сторін має вирішальне значення для чинності договору. Вона забезпечує юридичну визначеність, дозволяє однозначно встановити, хто саме передає права, а хто їх набуває, та створює правові підстави для державної реєстрації переходу прав і подальшої реалізації договірних зобов’язань.
Наступним важливим кроком є визначення предмету договору, адже саме цей розділ визначає що саме і кому передається.
Предметом договору про передачу майнових прав інтелектуальної власності є надання однією стороною – власником таких прав – іншій стороні права володіти, користуватися та розпоряджатися об’єктом інтелектуальної власності частково або в повному обсязі, відповідно до вимог законодавства та умов, визначених договором.
Водночас предметом такого договору не можуть бути об’єкти чи майнові права, які не існували на момент його укладення, тобто ще не створені або не набули правової охорони. Отже, передати ТМ, яка ще перебуває у процесі реєстрації, неможливо. Для укладення договору обовʼязково має бути свідоцтво. Окрім цього, у договорі варто зазначити номер свідоцтва, дату його видачі, перелік товарів і послуг за класами Міжнародної класифікації (МКТП), а також підтвердження чинності свідоцтва на момент укладення договору.
Окрім сторін та предмета договору, є й інші істотні умови договору. Чинне законодавство визначає, що істотними умовами договору про передання майнових прав інтелектуальної власності є його предмет, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Серед тих умов обовʼязково мають бути: інформація про вартість ТМ (якщо сторони не домовились про безоплатне передання), також у договорі слід зазначити загальну суму винагороди, валюту, порядок і строки розрахунків (передоплата, частинами чи оплату після реєстрації).
Також потрібно чітко встановити момент переходу прав – це може бути дата підписання договору, дата підписання акту приймання-передачі чи оплати або державної реєстрації договору в УКРНОІВІ. Це дозволяє уникнути суперечок щодо того, хто є власником у конкретний час.
У договорі доцільно закріпити запевнення й гарантії сторін: що відчужувач є законним власником ТМ, права не обтяжені, не передані іншим особам, немає судових спорів, а свідоцтво дійсне на момент укладання договору.
Не варто також забувати і про інші важливі умови договору, такі як відповідальність сторін за порушення умов договору, конфіденційність, порядок вирішення спорів чи непередбачувані обставини.
1.2. Підтвердження передачі ТМ за договором
Окремої уваги потребує підтвердження фактичної передачі прав. На практиці укладання договорів відчуження торговельних марок усталеною є позиція, що сам договір лише фіксує намір сторін і визначає юридичні наслідки передачі, тоді як підтвердження виконання зобов’язань здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав. Такий акт є невід’ємною частиною договору й підтверджує, що відчужувач фактично передав набувачеві усі права на торговельну марку в обсязі, визначеному договором.
З практичної точки зору акт приймання-передачі є ключовим документом, адже саме на підставі нього можливо довести, що момент переходу прав настав, а договір був виконаний належним чином. У разі виникнення спору між сторонами або під час державної реєстрації переходу прав у базі даних Укрпатенту, відсутність такого акта може стати підставою для відмови в реєстрації чи визнання угоди недійсною.
У тексті акта доцільно дублювати основні реквізити торговельної марки, що зазначені в договорі: номер свідоцтва, графічне зображення знака, перелік класів МКТП, а також зазначити дату фактичної передачі прав і реквізити сторін.
Підписання акта підтверджує, що відчужувач передав, а набувач прийняв усі права на ТМ, без будь-яких претензій чи застережень.
Отже, належне документальне оформлення передачі прав на торговельну марку передбачає не лише складання договору відчуження, але й обов’язкове підписання акта приймання-передачі. Саме цей документ є остаточним підтвердженням переходу прав інтелектуальної власності та надає набувачу повне право володіти, користуватися і розпоряджатися торговельною маркою відповідно до чинного законодавства України.
Загалом договір про відчуження прав на торговельну марку є складним з юридичної точки зору документом, який вимагає глибокого розуміння норм законодавства у сфері інтелектуальної власності, цивільного та податкового права.
Кожне формулювання, умова чи навіть порядок розташування положень у договорі можуть мати суттєве значення для визначення обсягу переданих прав, моменту їх переходу та розподілу відповідальності між сторонами. Саме тому для укладання таких договорів радимо звернутися до професійних юристів.
2. Реєстрація переходу майнових прав на ТМ
Реєстрація переходу майнових прав на торговельну марку – це завершальний і водночас найважливіший етап процесу її відчуження. Саме після офіційного внесення змін до державного реєстру торговельних марок договір набуває юридичної сили стосовно третіх осіб, а новий власник отримує повноцінне право розпоряджатися торговельною маркою на власний розсуд. Без проведення державної реєстрації перехід прав вважається незавершеним, а набувач не може офіційно підтвердити свій статус власника.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», передача виключних майнових прав на торговельну марку підлягає державній реєстрації в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ).
Саме ця реєстрація засвідчує момент переходу прав і є необхідною умовою для виникнення правового зв’язку між набувачем та торговельною маркою.
Закон прямо визначає, що до моменту реєстрації нового власника в офіційному державному реєстрі усі права залишаються за попереднім власником.
Тобто навіть якщо договір уже підписано, акт приймання-передачі оформлено, а оплата проведена – без внесення запису до реєстру права власності фактично не переходять.
Тож навіть якщо формально ви і купили ТМ, без державної реєстрації Ви не зможете повноцінно її використовувати.
Для реєстрації договору щодо розпоряджання правами на торговельну марку до ІР офісу (УКРНОІВІ) подається заява про внесення до Реєстру відомостей щодо розпоряджання правами на торговельну марку.
Форма заяви є затвердженою, та її можна знайти в додатках до Інструкції №576, затвердженої наказом міністерства освіти і науки від 03.08.2001. Також необхідно сплати адміністративний збір за переоформлення ТМ.
Розмір збору затверджений Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності від 23.12.2004 №1716.
Станом на 2025 рік розмір збору становить 2400 грн. Подати заяву про передачу прав на торговельну марку може як сам набувач, так і попередній власник ТМ, або їх уповноважений представник.
До заяви про реєстрацію договору щодо передання прав на торговельну марку необхідно додати пакет документів, визначений нормативними актами.
Обов’язково подаються:
- договір про розпоряджання правами на торговельну марку (або нотаріально засвідчена копія/витяг із нього) ( у разі офлайн подання надається у трьох примірниках);
- документ, що підтверджує сплату відповідного збору.
У певних випадках перелік документів може бути розширений. Зокрема, якщо цього вимагає характер правовідносин чи статус сторін, до заяви також додаються:
- письмова згода інших співвласників свідоцтва України на торговельну марку, якщо передача прав здійснюється лише одним із них;
- довіреність на ім’я патентного повіреного, якщо правонаступником є іноземна особа або особа без громадянства, що проживає чи має постійне місцезнаходження за межами України;
- довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника, у випадку, якщо заяву подає або підписує представник, чи їх належним чином засвідчена копія.
Таким чином, повнота та належне оформлення доданих документів є обов’язковою умовою для прийняття заяви до розгляду й подальшої державної реєстрації договору про передачу прав на торговельну марку.
Подати документи для реєстрації можна кількома способами:
У паперовій формі:
- особисто на 1-му поверсі ІР офісу у Києві;
- через поштову скриньку (м. Київ, вул. Дмитра Годзенка, 1);
- поштою на адресу: 01042, м. Київ, вул. Дмитра Годзенка, 1.
В електронній формі:
- на e-mail office@nipo.gov.ua із використанням КЕП.
Після подання документів УКРНОІВІ проводить формальну експертизу, перевіряючи наявність усіх необхідних матеріалів, відповідність їх вимогам законодавства, чинність свідоцтва на ТМ, відсутність суперечностей чи обмежень щодо передачі прав. У разі відсутності зауважень приймається рішення про реєстрацію переходу прав.
Зазвичай процедура розгляду документів триває від 1 до 3 місяців залежно від завантаженості офісу та коректності поданого пакета документів.
Після успішної перевірки поданої заяви та всіх доданих документів на відповідність вимогам законодавства, Національний орган інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) здійснює фінальний етап процедури – державну реєстрацію передачі прав на торговельну марку.
Цей етап полягає у внесенні відповідних відомостей до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг – офіційної бази даних, що містить повну та актуальну інформацію про зареєстровані торговельні марки, їх власників, перелік товарів і послуг, дати реєстрації, а також усі зміни, які впливають на правовий статус об’єкта інтелектуальної власності, зокрема – передачу прав власності.
Під час внесення відомостей про передачу прав УКРНОІВІ фіксує в Реєстрі такі основні дані:
- інформацію про нового власника (набувача) торговельної марки – його повне найменування або ПІБ, адресу та ідентифікаційні дані;
- дату внесення запису про передачу прав власності;
- номер і дату договору, на підставі якого відбулася передача виключних майнових прав.
Таким чином, момент внесення відомостей до Реєстру є юридичним підтвердженням переходу прав на торговельну марку до нового власника.
Саме дата внесення запису до реєстру вважається моментом переходу майнових прав на торговельну марку до набувача. З цього моменту він має право користуватися, передавати, ліцензувати або захищати ТМ від порушень.
На практиці досить часто сторони стикаються з проблемами під час реєстрації, які можуть затримати процес або стати підставою для відмови.
Найпоширенішими помилками є:
- невідповідність номерів свідоцтва або розбіжності у реквізитах сторін між договором і заявою;
- подання копій документів без належного засвідчення, чи підпису КЕП;
- наявність судових спорів або обтяжень щодо торговельної марки;
- невчасна сплата або неправильне зазначення реквізитів для оплати державного збору.
Щоб уникнути таких ситуацій, доцільно залучити юриста або патентного повіреного, який перевірить комплектність документів і забезпечить правильне подання до УКРНОІВІ.
Завершення процедури реєстрації переходу прав на торговельну марку має ключове значення для подальшого використання бренду. Тільки після внесення відповідного запису до реєстру набувач вважається повноправним власником, здатним здійснювати будь-які юридичні дії з ТМ. Без такої реєстрації він не може офіційно укладати ліцензійні договори, поступатися правами або захищати свої інтереси у суді.
Державна реєстрація також відіграє важливу роль у захисті прав власника під час взаємодії з банками, інвесторами чи контрагентами, адже підтвердження права власності на ТМ часто є обов’язковою умовою при укладенні комерційних угод, залученні фінансування чи проведенні ребрендингу.
Таким чином, реєстрація переходу майнових прав на торговельну марку завершує юридичний процес її продажу, закріплюючи результат домовленостей між сторонами та створюючи офіційний правовий зв’язок між набувачем і об’єктом інтелектуальної власності.
Підсумки
Продаж торговельної марки – це не просто комерційна угода, а багатоступеневий юридичний процес, що вимагає чіткого дотримання законодавчих вимог на кожному етапі. Після проходження підготовчого етапу, а саме проведення перевірки бренду, оцінки його вартості, визначення податкових наслідків і підготовки документів, сторони переходять до правового оформлення передачі прав, яке складається з двох ключових блоків: укладення договору та державної реєстрації переходу прав.
Договір відчуження виключних майнових прав на торговельну марку є основним документом, що закріплює домовленості сторін. Він повинен містити всі істотні для такого договору умови. Серед них правильно визначені сторони договору, предмет, вартість, строки передачі, порядок розрахунків, гарантії та запевнення сторін, а також положення про відповідальність, конфіденційність і вирішення спорів. Недотримання письмової форми договору або нечіткість формулювань може призвести до визнання договору нікчемним, втрати прав на ТМ чи складнощів у подальшій реєстрації.
Фінальним етапом є реєстрація переходу прав у УКРНОІВІ, без якої новий власник не може повноцінно користуватися або розпоряджатися ТМ. Саме дата внесення запису до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг вважається моментом переходу майнових прав.
Ретельне дотримання усіх вимог під час реєстрації, правильне оформлення заяви, актів і сплата збору гарантують успішне завершення процедури.
Таким чином, успішний продаж торговельної марки — це результат комплексної підготовки, грамотного юридичного супроводу та правильного документального оформлення.
Власне, лише після реєстрації переходу прав у державному реєстрі новий власник отримує повноцінне й підтверджене державою право володіти, користуватися і розпоряджатися торговельною маркою, відкриваючи нові можливості для розвитку бренду, комерціалізації або розширення бізнесу.
***
Читайте також: