21 жовтня в Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл на тему «Охорона праці в умовах воєнного стану». Учасники обговорили, як війна змінила вимоги до безпечних умов праці, які гарантії залишаються за працівниками та яку відповідальність несуть роботодавці за порушення законодавства у цій сфері.
У продовження теми нещасних випадків на виробництві В. Поліщук зосередилася на питанні відповідальності роботодавця. Вона звернула увагу на дві актуальні позиції Верховного Суду, що визначають межі такої відповідальності в умовах війни.
Перша справа — №939/1280/22 (постанова від 13.12.2023). Водій державного підприємства під час виконання службових обов’язків наїхав на вибуховий пристрій і загинув. Верховний Суд дійшов висновку, що роботодавець не несе відповідальності, оскільки порушень вимог законів «Про охорону праці» та Кодексу законів про працю не було встановлено.
Суд підкреслив: підприємство вжило всіх необхідних заходів для забезпечення безпечних умов, а ризик був пов’язаний із бойовими діями та мінуванням території окупаційними військами.
Друга справа — №210/6142/23 (постанова від 22.01.2025). Працівник загинув на робочому місці внаслідок ракетної атаки, отримавши тяжкі опіки, несумісні з життям. Верховний Суд визнав, що смерть настала через воєнні дії, тому відшкодування моральної шкоди не може бути покладене на роботодавця.
За словами В.Поліщук, у таких випадках постраждалі або їхні родини мають право звертатися до суду з вимогами про компенсацію моральної шкоди, покладаючи відповідальність на державу-агресора. Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що такі збитки можуть відшкодовуватися за рахунок коштів, отриманих із фондів відновлення України, у тому числі міжнародної допомоги.