Як показує практика, податкові органи вигадали ще один спосіб для застосування санкцій за порушення обігу готівки, які самі по собі не є малими...
Отже, ситуація: на об’єкті підприємця з’явилися податківці та на виконання приписів ПКУ пред’явили наказ на проведення фактичної перевірки з підстави, наведеної у пп. 80.2.7 ПКУ (використання найманої праці без оформлення трудових відносин, виплата зарплати без сплати податків до бюджету, здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації).
Увага! Насправді підставою для прийняття наказу на проведення фактичної перевірки було ось що. До відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків від сектору оподаткування самозайнятих осіб надійшла службова записка про забезпечення виконання вимог наказу ДПС у Дніпропетровській області від 07.05.2012 р. «Про вжиття заходів щодо виявлення та руйнування схем ухилення від сплати ПДФО» та введення в дію наказу ДПСУ від 19.06.2012 р. №524 «Про затвердженні Критеріїв відбору ризикових суб'єктів господарювання». Також було надано перелік ризикових суб'єктів господарювання, в яких кількість РРО перевищує кількість найманих працівників, для включення їх до плану проведення фактичних перевірок. До цього переліку було включено і згаданого підприємця.
Претензії підприємця, який звернувся до суду з позовом про визнання дій органу ДПС неправомірними та скасування наказу на фактичну перевірку, є цілком зрозумілими: станом на дату прийняття наказу про проведення фактичної перевірки орган ДПС не мав жодних належних доказів, які підтверджують використання підприємцем найманої праці та отримання заробітної плати фізособами без належного оформлення трудових відносин.
До речі, ми цілком підтримуємо цю позицію підприємця.
Адже, по-перше, якщо перевіряють неоформлених працівників з метою належної сплати ПДФО із зарплати, то слід, справді, визначити, скільки працівників працює, який час вони перебувають у трудових відносинах із підприємством, і при цьому трудові договори не оформлені (чи не зареєстровані у центрі зайнятості!), яку зарплату виплачували та яку суму ПДФО бюджет недоотримав.
По-друге, наслідком таких перевірок має бути податкове повідомлення-рішення з нарахованою сумою ПДФО та штрафами. І це жодним чином не пов’язано з госпдіяльністю підприємця та з використання ним РРО (порушення порядку обліку готівкових коштів та/або застосування чи звітування щодо використання РРО).
Що сказав суд: усі вимоги ПКУ щодо призначення та проведення фактичної перевірки були виконані працівниками органу ДПС у повному обсязі, і підприємець допустив їх до проведення перевірки.
Висновок: у таких ситуаціях під час вручення копії наказу на фактичну перевірку підприємець зобов’язаний для себе:
1) з’ясувати реальну підставу для проведення фактичної перевірки;
2) отримати копію наказу та скласти акт про недопуск до її проведення, у нашому випадку — через відсутність належних доказів підтвердження використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин;
3) оскаржити дії працівників податкового органу.
Такий алгоритм дій може спричинитися до бажаного результату: непроведення перевірки (відсутності акта і податкового повідомлення-рішення), отримання позитивного для себе рішення суду.
Але залишився ще один інтригуючий момент: перевіряли згідно з пп. 80.2.7 ПКУ, який передбачає таку підставу, як неналежне оформлення працівників. Про порушення ведення касових операцій чи вимог Закону про РРО — у цій нормі ані слова.
Тож яким чином перевіряли оформлення працівників, а склали акт про порушення Закону про РРО та Положення про порядок ведення касових операцій, залишається загадкою, яка, щоправда, знайшла позитивне розв’язання у суді.