Позапланові невиїзні перевірки супроводжуються виконанням певних умов, зокрема:
— проводяться у приміщенні податкового органу;
— про їх призначення видається наказ, копія якого разом із повідомленням про дату проведення такої перевірки обов'язково вручається платнику податків (уповноваженому представнику).
Лише виконання останньої умови дає право розпочати перевірку.
Водночас такий вид перевірки має одну негативну особливість — платники податків позбавлені можливості не допустити перевіряльників до її проведення.
Тож виникають запитання:
1. Чи можна оскаржити наказ про призначення невиїзної позапланової перевірки?
2. Чи повинен суд у такому разі з'ясувати законність підстав для призначення перевірки?
3. Що означає «виконання умов цієї статті надає ... право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки?»*
-------1--------
Йдеться про умови статті 79.2: «Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки».
------------------------------------
Щодо першого запитання, то суди негативно ставляться до скасування наказів про перевірку, якщо вона вже відбулася. Такий наказ є реалізованим і вичерпав свою дію.
Наведемо витяг із постанови Дніпропетровського окружного адмінсуду від 1 березня 2013 р. у справі №804/2165/13-а: «...Вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся у минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків».
Проте наказів на проведення невиїзної позапланової перевірки це не стосується.
Щодо другого запитання: якщо у наказі на невиїзну позапланову перевірку є посилання на, скажімо, пп. 78.1.1 ПКУ, то для вирішення питання про наявність у податкового органу правових підстав для проведення такої перевірки слід встановити наявність таких обставин, як:
— надання платнику податків письмового запиту, який містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують,
— підстави для надіслання запиту;
— ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та причини такого ненадання.
Наприклад, якщо перевірка проводиться з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року, січень 2011 року, то запити мають стосуватися саме цих питань.
Щодо третього запитання, то під висловом «виконання умов цієї статті надає ... право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки» (п. 79.2 ПКУ) суд розуміє таке.
Наприклад.
Під час судового розгляду з'ясовано, що повідомлення про проведення перевірки скеровано ДПІ на адресу ТОВ 26 березня 2011 року, що підтверджується штампом відділення зв'язку на поштовому конверті, та отримано останнім 29 березня 2011 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Таким чином, на час проведення перевірки — 28 березня 2011 року — ТОВ не отримано ні копії наказу, ні повідомлення про дату початку проведення такої перевірки, що, зокрема, свідчить про протиправність дій ДПІ щодо проведення перевірки ТОВ.
На нашу думку, такий висновок слід розуміти як право на проведення перевірки не раніше дати отримання повідомлення про вручення документів на проведення невиїзної перевірки з підписом про їх отримання. Бажано при цьому переконатися у змісті конверта, наприклад, за участю працівників пошти.