Наразі маємо одне з небагатьох судових рішень, яким певною мірою окреслені позиції судів з приводу оскарження дій посадових осіб Державної екологічної інспекції (далі — Інспекція) та складених ними актів за результатами проведених перевірок, що зводяться до такого:
1) процедурні порушення, допущені перевіряльником щодо підписання направлення на перевірку, не спростовують факту порушення природоохоронного законодавства;
2) Інспекція порушила порядок проведення перевірки, а саме: позаплановий захід здійснено за відсутності керівника або його заступника чи уповноваженої особи госпсуб’єкта, не повідомлено підприємство про проведення позапланової перевірки;
3) відповідно до вимог статті 6 Закону №877 позаплановий захід має здійснюватися тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення, тобто Міністерства з охорони навколишнього природного середовища України, а такої згоди немає;
4) колегія суддів не може взяти до уваги посилання Інспекції, що підставами для проведення перевірки було завдання прокурора, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Закону №877 його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів прокурорського нагляду, отже, підстав для здійснення позапланових заходів відповідно до статті 6 Закону №877 немає.
Нагадаємо, що ст. 6 Закону №877 перелічує не лише підстави для проведення позапланових заходів госпсуб'єктів, а й визначає строки для її проведення та встановлює заборону здійснення позапланових перевірок з підстав, не зазначених у цьому переліку.
Проте ВСУ у своїх висновках є досить категоричним: органи прокуратури в межах наданих повноважень мали право звернутися з відповідною вимогою до Інспекції, а остання, своєю чергою, зобов’язана виконати зазначені вимоги. Ці вимоги реалізовуються згідно з приписами ст. 7 Закону №877-V: для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) і засвідчується печаткою.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства госпсуб’єктами.
Таким чином, перевірка та складання акта за фактом порушення вимог природоохоронного законодавства можуть здійснюватися без дотримання приписів статті 6 Закону №877, що встановлюють перелік підстав для проведення позапланової перевірки у сфері госпдіяльності суб’єкта господарювання, що перевіряється (Постанова ВСУ від 24.09.2013 р. Справа №21-255а13).
---виноска-----
Закон №877 — Закон України від 5 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
-----------