Коли відмова у прийнятті декларації є неправомірною дією ДПС?

Щодо суті претензій податківців до зазначення податкової адреси

Відповідно до п. 48.3 ПКУ, податкова декларація повинна містити певний перелік обов'язкових реквізитів, серед яких є реквізит «місцезнаходження (місце проживання) платника податків». У декларації з ПДВ він називається «податкова адреса».

Що таке місцезнаходження юридичної особи, пояснювали податківці. Зокрема, Закон №755-IV встановлює, що інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (ЄДР) на підставі відомостей, які надаються юридичними особами державному реєстратору, а органи ДПС використовують інформацію з ЄДР щодо місцезнаходження юридичної особи.

Виходячи з формулювання, наведеного у листі ДПС від 19.08.2020 р., можна дійти висновку, що податківці формально звірили заповнення реквізиту «податкова адреса» у декларації з даними, зазначеними у Держреєстрі, і виявили незбіг щодо форми — зокрема, відмінності у порядку слів при написанні адреси. При цьому сам зміст інформації є правильним, бо податкова адреса, по суті, зазначена правильно і відповідає даним Держреєстру.

У нормативних документах, що стосуються визначення місцезнаходження платника податків та складання податкової декларації з ПДВ, немає жодної вимоги стосовно того, що місцезнаходження має обов'язково зазначатися тільки в тому єдиному порядку, в якому його наведено в Держреєстрі.

У п. 48.2 ПКУ зазначено, що обов'язкові реквізити — це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений ПКУ статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. У цьому випадку обов'язковий реквізит «місцезнаходження (місце проживання) платника податків» є, декларація містить цю інформацію, і вона є правильною, отже, претензії податківців до заповнення цього реквізиту є безпідставними.

Щодо строку, протягом якого декларацію може бути визнано неподаною

Відповідно до п. 48.7 ПКУ, податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, установлених п. 46.4 ПКУ.

Далі, згідно з п. 49.11 ПКУ, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої, зокрема, з порушенням вимог п. 48.3 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платникові податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин відмови. Якщо декларацію отримано засобами електронного зв'язку, то відмова надсилається протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації.

За умовами запитання, податківці надіслали листа про відмову у прийнятті декларації з порушенням цього строку, отже, протягом установлених 5 р. д. підприємство не отримало відмови у прийнятті декларації. За умови дотримання вимог, установлених ст. 48 і 49 ПКУ (а в цьому випадку ці вимоги були дотримані підприємством), податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п. 49.11 ПКУ не надає платникові податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платникові податків у строк, установлений ст. 49 ПКУ (про який ми говорили вище), — див. пп. 49.9.2 ПКУ.

Отже, податківці не дотримали встановленого строку надсилання повідомлення про відмову у прийнятті декларації, і тому така відмова може бути оскаржена, а декларація повинна вважатися прийнятою.

Судова практика про податкову адресу

...Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що зазначена у рядку 6 декларації з ПДВ за червень 2015 року податкова адреса (місцезнаходження) Товариства повністю відповідає його адресі, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, докази чого наявні в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими положення ПК України пов'язують можливість неприйняття податкової декларації, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року з додатками, поданої Товариством (позивачем у справі).

Постанова ВС від 18.03.2019 р. у справі №826/17885/15

Оскарження відмови податківців у прийнятті декларації

Право платника податків на оскарження відмови податківців у прийнятті декларації передбачене пп. 49.12.2 ПКУ. А порядок оскарження — ст. 56 ПКУ. Нагадаємо головні моменти:

• рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку;
• скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. За умовами запитання таку скаргу треба подати до 15 вересня 2020 р. включно, адже 1 вересня 2020 не враховується, бо це день отримання відмови;
• скарги на рішення державних податкових інспекцій подають до територіальних органів ДПС в областях, місті Києві та Міжрегіонального головного управління ДПС — Офісу великих платників податків;
• скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
• контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис;
• з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу в будь-який момент після його отримання;
• рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню;
• процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

У п. 49.13 ПКУ зазначено: у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.