Коментар до Постанови ВС від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20
Згідно зі звітом про фінансовий аналіз «Щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ» (далі - Звіт) ознаки фінансової неплатоспроможності такі:
- збитковість діяльності протягом двох років;
- відхилення показників ліквідності від граничного значення;
- зупинення платежів, що триває понад три місяці за наявності боргових зобов’язань, строки платежів за якими настали;
- наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов’язань, строки платежів за якими настали більш як три місяці тому.
От і в коментованій судовій справі, враховуючи аналітичну інформацію щодо збитковості діяльності та фінансових показників, станом на 01 квітня 2020 року було встановлено максимальну фінансову неспроможність госпсуб’єкта і що загроза неплатоспроможності сягає критичних меж.
Тож не дивно, що згодом підприємство було визнано банкрутом. Але це ще не все: суд першої інстанції задовольнив заяву арбітражного керуючого про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ!
Умови загрози неплатоспроможності
Натомість апеляційна інстанція стала на бік колишнього керівника. Річ у тім, що його звинуватили у намірі ухилитися від погашення існуючої заборгованості перед кредиторами. Суд першої інстанції визнав такі дії керівника, як зміна назви товариства, його місцезнаходження, а також заміна єдиного засновника та керівника ТОВ-боржника, як спробу уникнути платежів. Хоча самі собою ці дії не є порушенням закону.
Апеляція також звернула увагу на те, що загроза неплатоспроможності настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже, умовами/складовими для встановлення загрози неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 34 КУзПБ) наявність, своєю чергою, таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов’язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, постачання, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим ніж сумарний розмір зобов’язань перед всіма кредиторами боржника. Тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов’язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Обчислення місячного строку реалізації обов’язку боржника звернутись із заявою до суду у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, постачання, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце:
- факт настання строку виконання боржником грошових зобов’язань щонайменше перед двома його кредиторами
разом із
- фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов’язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Цього в зазначеній ситуації у період, коли керівником підприємства була звинувачена фізособа, не відбувалося.
При цьому апеляційним судом було встановлено, що 20.07.2020 боржник повідомив компанію-заявника, зокрема, що його фінансове становище не дозволяє в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання, в тому числі погашати кредиторську заборгованість перед компанією-заявником та ТОВ "Б".
І з метою врегулювання питання кредиторської заборгованості ТОВ-боржником були запропоновані різні шляхи реструктуризації заборгованості – зокрема, погашення боргу шляхом передачі товару, який є на складі, в рахунок боргу (надано перелік товару, його кількість та вартість). Однак боржнику було відмовлено. Водночас було розглянуто й інші варіанти передачі наявного у боржника майна, зокрема ТЗ, які після відмови кредиторів були продані.
І все це було зроблено за наказами керівника, якого звинуватили в ухиленні від платежів. На думку апеляційної інстанції, керівник, хоча й усвідомлював загрозу неплатоспроможності, проте для усунення негативних наслідків для нього самого та його кредиторів намагався врегулювати спірні моменти шляхом домовленості. Таким чином, за такої поведінки відсутні підстави для покладення відповідальності на керівника підприємства-боржника.
Загалом ми цілком підтримуємо такий підхід – якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин не свідчило про стан загрози неплатоспроможності (об’єктивне банкрутство), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від нього максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такого керівника може бути звільнено від солідарної відповідальності.
Отже, керівникам на замітку: уникнути відповідальності у майбутньому допоможуть такі дії, як надсилання контрагентам договорів на оплату боргу за рахунок майна підприємства, переведення боргу чи відступлення права вимоги, зарахування зустрічних вимог, пропозиція будь-яких інших варіантів погашення заборгованості (навіть за умови, що контрагенти відмовились від цього). Проте не кожну справу можна виграти. У коментованій ситуації керівнику це не допомогло.
ВС: керівник відповідає, якщо є спроба ухилення від оплати боргу
ВС вважає, що суб’єктом солідарної відповідальності в коментованій ситуації є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник. Чому? ВС знає, що усвідомлювати загрозу неплатоспроможності замало.
Згідно з ч. 6 ст. 34 Кодексу України з питань банкрутства боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).
Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
На думку ВС, обов’язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності загрози неплатоспроможності виникає в момент, коли керівник добросовісно та розумно усвідомлював та мав можливість об’єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів. Тобто у разі виникнення загрози неплатоспроможності керівник має місяць на те, щоб виправити ситуацію або відкрити справу про банкрутство. А в цій ситуації керівник цього не зробив.
Хоча ВС наголосив, що під час вирішення питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності необхідно враховувати, зокрема, режим, специфіку, характер діяльності боржника, обставини, за яких виникли фінансові ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний характер), тощо. Адже не будь-які ускладнення в госпдіяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Тобто ситуації бувають різні, і рішення у справах про банкрутство та відповідальність – теж.
А ось у коментованій ситуації судами було встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно, земельні ділянки, транспортні засоби та інше цінне майно, за рахунок якого можливе погашення боргу перед кредиторами. А 11.07.2020 р. та 14.07.2020 р. боржником було відчужено транспортні засоби та водночас відсутні докази спрямування отриманих від реалізації цього майна коштів на погашення наявної заборгованості. При цьому 06.08.2020 керівником боржника були змінені назва товариства, його місцезнаходження, а також змінено єдиного засновника та керівника боржника. Тобто у критичній ситуації керівник звільнився, і його місце зайняв інший (на кого, найімовірніше, передбачалося покласти відповідальність за банкрутство).
Таким чином, керівник боржника володів інформацією щодо фінансового стану ТОВ та був чітко обізнаний про те, що сумарний розмір зобов’язань боржника перед кредиторами є більшим за сумарний розмір усіх активів ТОВ, а також вчинив дії, які свідчать про його намір ухилитися від погашення існуючої заборгованості перед кредиторами та зняти із себе всю відповідальність за фінансове становище підприємства. Тож ВС не побачив жодних підстав для звільнення керівника від солідарної відповідальності.
До речі, це не перший такий випадок, про аналогічну справу ми повідомляли тут.
