Адвокат, Ганна Лисенко, у своєму Телеграм-каналі навела деталі постанови Верховного Суду від 16.10.2023 у справі №718/209/23 щодо права педагогічного працівника на збереження середнього заробітку на час увільнення.
Обставини справи
Педагогічний працівник (в.о. директора школи мистецтв, також викладач), мобілізований 03.03.2022, оскаржив розпорядження сільського голови від 19.07.2022 про припинення виплати середнього заробітку у зв'язку зі змінами до ч. 3 ст. 119 КЗпП. Перша інстанція відмовила; апеляція скасувала розпорядження і зобов'язала поновити нарахування та виплату середнього заробітку. Рада подала касацію.
Норми, які застосовано
КЗпП: ч. 3 ст. 119 (у редакції з 19.07.2022 – зберігаються місце роботи та посада, без середнього заробітку загалом).
Закон «Про освіту»: ч. 2 ст. 57 – спеціальна гарантія: за педагогічними/науково-педагогічними працівниками на годину служби за призивом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.
Закон «Про військовий обов'язок і військову службу»: ч. 2 ст. 39 – відсилання і до ст. 119 КЗпП, і до спецнорм освітніх законів.
Правові висновки ВС
Частина 2 ст. 57 Закону «Про освіту» як спеціальна норма має перевагу над загальною ч. 3 ст. 119 КЗпП.
Прийнято пізніше загальну норму (ст. 119 КЗпП в ред. Закону №2352-IX) не скасовує раніше встановленої спеціальної гарантії для педагогів.
У КЗпП немає правила про «пріоритет КЗпП» над іншими законами; посилання на пріоритет норм ЦК не застосовне до колізії КЗпП vs інші закони.
Листи МОН/Мінекономіки мають рекомендаційний характер і не є регуляторами, але помилкова посилання апеляції на них не вплинула на правильність рішення по суті.
Отже, Верховний Суд в Постанові встановив:
З 19.07.2022 загальна гарантія виплати «середнього заробітку» мобілізованим із КЗпП зникла, але для педагогічних та науково-педагогічних працівників спеціальна гарантія ч. 2 ст. 57 Закону «Про освіту» продовжує діяти призивом із числа резервістів.