Судово-юридична газета повідомляє, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за касаційною скаргою представника відповідача на рішення судів попередніх інстанцій у спорі №490/11593/24, що виник із договору підряду щодо поставки обладнання та виконання монтажних робіт. Предметом перегляду було питання правомірності розірвання договору та наслідків невиконання сторонами договірних зобов'язань.
Суть спору щодо договору підряду
У грудні 2024 року між сторонами виник спір у зв'язку з виконанням договору від 20 січня 2022 року, за умовами якого підрядник зобов'язався поставити обладнання та виконати роботи з монтажу холодильної техніки на об'єкті замовника, а замовник — прийняти та оплатити відповідні роботи і обладнання. Загальна вартість договору становила 2 080 375,92 грн (еквівалент 64 785,00 Євро), із визначенням поетапного порядку розрахунків. Договір укладено 20 січня 2022 року №200122-14.
Договором передбачено: попередня оплата 30 000,00 Євро; другий платіж — 22 960,71 Євро після повідомлення про готовність до відвантаження; третій платіж — 8 999,63 Євро після погодження дати монтажу; остаточний розрахунок — 2 824,66 Євро після підписання акта виконаних робіт.
Замовник здійснив попередню оплату у розмірі 30 000,00 Євро, після чого, за його твердженням, підрядник не виконав своїх зобов'язань у встановлений договором строк, який сплив 20 травня 2022 року, та не повідомив належним чином про готовність до поставки обладнання. Підрядник посилався на повідомлення від 14 квітня 2022 року через месенджер Viber, а також на повторне повідомлення від 06 серпня 2022 року, направлене електронною поштою. У зв'язку з цим замовник звернувся до суду з вимогами про розірвання договору та стягнення сплаченого авансу, пені та процентів річних, вважаючи отримані кошти авансом, що підлягає поверненню у разі невиконання зобов'язання.
Водночас підрядник заперечував проти таких вимог та подав зустрічний позов, посилаючись на те, що належним чином повідомив замовника про готовність до відвантаження обладнання, однак останній не здійснив другий платіж, передбачений договором.
11 серпня 2022 року замовник повідомив про відмову від договору, а 30 серпня 2022 року підрядник запропонував укласти додаткову угоду про його розірвання, однак сторони згоди не досягли.
Підрядник вказував, що обладнання було закуплене та зберігалося на складі, а відмова замовника від договору була безпідставною. У зв'язку з цим він просив стягнути заборгованість, пеню та три проценти річних.
Сторони не досягли згоди щодо розірвання договору в позасудовому порядку, що зумовило розгляд спору судами.
Суд першої інстанції частково задовольнив первісний позов, розірвав договір підряду та стягнув з підрядника на користь замовника суму авансу у розмірі 30 000,00 Євро та пеню у розмірі 50 000,00 грн. У задоволенні інших вимог, зокрема щодо стягнення процентів річних, відмовлено. Зустрічний позов залишено без задоволення.
Суд першої інстанції частково задовольнив первісний позов, розірвав договір підряду та стягнув з підрядника на користь замовника суму авансу у розмірі 30 000,00 Євро та пеню у розмірі 50 000,00 грн. У задоволенні інших вимог, зокрема щодо стягнення процентів річних, відмовлено. Суди виходили з того, що прострочення грошового зобов'язання щодо повернення авансу не настало, оскільки договір розірвано рішенням суду. Зустрічний позов залишено без задоволення.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору, зазначивши, що замовник мав право відмовитися від договору підряду у зв'язку з невиконанням робіт у встановлений строк. Разом із тим змінено рішення в частині розподілу судового збору, який стягнуто у дохід держави.
Позиції та висновки Верховного Суду
У касаційній скарзі заявник зазначав, що суди вийшли за межі позовних вимог, а також що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги та не встановлює нові обставини.
Судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 263 ЦПК України.
Судами встановлено, що між сторонами укладено договір підряду, за яким замовник здійснив попередню оплату, однак підрядник не виконав роботи у погоджений строк. За таких обставин замовник відповідно до частини другої статті 849 ЦК України має право відмовитися від договору підряду.
Договір підряду може бути розірваний у результаті односторонньої відмови замовника, наслідком чого є припинення зобов'язань сторін відповідно до частини другої статті 653 ЦК України.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з підрядника суми авансу, оскільки аванс є попередньою оплатою, яка не має забезпечувальної функції та підлягає поверненню у разі невиконання зобов'язання незалежно від причин, що узгоджується з практикою Верховного Суду.
Доводи підрядника щодо належного повідомлення замовника про готовність до виконання договору не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому обґрунтовано відхилені судами. Посилання на повідомлення у месенджері Viber не відповідають пункту 14.6 договору, яким передбачено письмову форму повідомлень, зокрема електронною поштою, тому такі повідомлення є неналежними доказами.
Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку доказам, встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з установленими обставинами, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції. Верховний Суд також відхилив доводи щодо виходу судів за межі позовних вимог та неможливості одностороннього розірвання договору, застосувавши частину другу статті 849 ЦК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з установленими обставинами, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки судів узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
