- У чому полягав спір?
- Чому справа була настільки важливою?
- Що зазначив Верховний Суд?
- Чи означає рішення Конституційного Суду, що закон був неконституційним лише з дня його скасування?
- Чому позов задовольнили лише частково?
- Як визначали розмір шкоди?
- Які ще важливі висновки зробив Верховний Суд?
- Чому це рішення має значення?
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на своїй сторінці у Facebook розповідає, що Верховний Суд присудив понад 2,37 млн грн через застосування неконституційної норми.
Суд не лише частково задовольнив позов колишнього прокурора, а й сформував важливі правові підходи щодо застосування ст. 152 Конституції України. Головний висновок – держава не може уникнути відповідальності лише тому, що парламент досі не ухвалив спеціальний закон про порядок відшкодування шкоди, завданої неконституційними актами.
У чому полягав спір?
Колишній прокурор звернувся до суду з вимогою стягнути понад 3,15 млн грн матеріальної шкоди.
Він стверджував, що з липня 2015 року до 2020 року його заробітна плата нараховувалася не відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а за постановою КМУ №505.
Так сталося через положення п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, яке дозволяло Кабінету Міністрів визначати порядок і розміри оплати праці прокурорів залежно від наявних бюджетних ресурсів.
Однак 26 березня 2020 року Конституційний Суд України визнав цю норму неконституційною.
На думку позивача, саме застосування цієї неконституційної норми призвело до того, що він протягом кількох років недоотримував значну частину законної заробітної плати.
Чому справа була настільки важливою?
До цього часу судова практика щодо компенсації шкоди, заподіяної неконституційними законами, залишалася неоднозначною.
Основне питання полягало у тому:
- чи має особа право отримати компенсацію, якщо спеціальний закон про порядок такого відшкодування так і не був прийнятий?
Адже частина третя ст. 152 Конституції України прямо передбачає:
- матеріальна або моральна шкода, завдана актами чи діями, які визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Проте такого спеціального закону Верховна Рада досі не ухвалила.
Саме тому Верховний Суд фактично сформував новий підхід до застосування цієї конституційної норми.
Що зазначив Верховний Суд?
Суд спирався на правову позицію Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, сформовану у лютому 2026 року.
Ключовий висновок полягає в тому, що:
- відсутність спеціального закону не може бути підставою для відмови у захисті конституційного права особи.
Конституція України є актом прямої дії.
Тому якщо закон визнається неконституційним, громадянин має право вимагати компенсації навіть за відсутності спеціального механізму її виплати.
Чи означає рішення Конституційного Суду, що закон був неконституційним лише з дня його скасування?
Ні.
Верховний Суд звернув увагу на дуже важливу правову позицію.
Конституційний Суд своїм рішенням не створює факт неконституційності.
Він лише офіційно підтверджує, що відповідний закон суперечив Конституції з моменту його прийняття.
Інакше кажучи, шкода виникає саме тоді, коли діяла неконституційна норма, а не після ухвалення рішення Конституційного Суду.
Саме тому особа може вимагати компенсації за минулий період.
Чому позов задовольнили лише частково?
Позивач просив компенсувати втрати до липня 2020 року.
Однак Верховний Суд встановив два важливих обмеження.
Перше
Позивача було звільнено 30 квітня 2020 року.
Тому після звільнення він уже не міг претендувати на компенсацію неотриманої заробітної плати.
Друге
З 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №113-IX про реформу прокуратури.
Для прокурорів, які ще не пройшли атестацію, цим законом прямо було передбачено оплату праці саме за постановою КМУ №505.
Ця норма є чинною і неконституційною не визнавалася.
Отже, після 25 вересня 2019 року застосування постанови Кабміну вже мало іншу законодавчу підставу.
Саме тому компенсацію було визначено лише за період з 15 липня 2015 року по 25 вересня 2019 року.
Як визначали розмір шкоди?
У справі була проведена судова економічна експертиза.
Експерт встановив:
- зарплата, яка мала бути виплачена за Законом «Про прокуратуру» – 5 022 978,72 грн;
- фактично виплачено – 1 869 248,98 грн.
Різниця становила понад 3,15 млн грн.
Проте Верховний Суд виключив із цього розрахунку період після 25 вересня 2019 року.
У результаті остаточний розмір матеріальної шкоди склав 2 373 042,69 грн.
Саме цю суму суд постановив стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури.
Які ще важливі висновки зробив Верховний Суд?
Постанова містить кілька принципових правових позицій.
Зокрема Суд зазначив, що:
- Конституція України є нормою прямої дії;
- бездіяльність законодавця не може позбавляти особу права на компенсацію;
- належне матеріальне забезпечення прокурорів є гарантією їхньої незалежності;
- різниця між фактично отриманою зарплатою і тією, яка гарантувалася законом, може визнаватися матеріальною шкодою;
- належним відповідачем у таких спорах є орган прокуратури, який здійснював нарахування зарплати, а не Державна казначейська служба України.
Чому це рішення має значення?
Хоча справа стосується саме прокурора, її значення виходить далеко за межі прокурорської системи.
Верховний Суд фактично підтвердив важливий конституційний принцип:
- держава відповідає за шкоду, яку заподіяли її неконституційні рішення.
Ба більше, відсутність спеціального закону не звільняє державу від цього обов'язку.
Ця правова позиція може мати значення і для інших категорій спорів, пов'язаних із застосуванням норм законодавства, які в подальшому були визнані неконституційними.
Постанова Верховного Суду від 03.07.2026 (справа №420/9554/20) ще раз підтверджує: верховенство Конституції України означає не лише право на оскарження неконституційних законів, а й реальну можливість вимагати від держави відшкодування шкоди, якщо такі закони порушили права людини.
