НБУ не має розкривати судам фінансову інформацію, отриману з-за кордону: аналіз законопроєкту №15555

1. Що передбачає законопроєкт №15555?
2. Як іноземні джерела фінансової інформації слідкують за її поширенням?
3. Що саме пропонують змінити в законодавстві?
4. Як це змінить доступ судів до іноземної фінансової інформації?
5. Висновки та рекомендації
6. Де почитати більше про розкриття банківської таємниці?

Що передбачає законопроєкт №15555?

Банківська таємниця завжди була в центрі уваги бізнесу та контролерів. З одного боку – прагнення захистити інформацію про власний фінансовий стан та рух коштів, з іншого – інтереси держави, судових органів та міжнародних організацій. Для яких банківські дані це джерело інформації про недоплачені податки та отримання коштів нелегальним шляхом. Саме цим пояснюється постійна увага до законодавчих спроб щось змінити у цій сфері.

Останньою такою спробою (на сьогоднішній день) став законопроєкт від 24.08.2026 №15555 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку розкриття банківської таємниці Національним банком України» (ініційований народною депутаткою Ольгою Василевською-Смаглюк).

Мета запропонованих змін – перекрити судам, третейським арбітражам та приватним позивачам можливість отримання чутливої фінансової інформації, яку НБУ отримує від своїх іноземних колег.

Розглянемо детальніше, які саме новації пропонуються та що вони означають на практиці.

Як іноземні джерела фінансової інформації слідкують за її поширенням?

Аби зрозуміти логіку нинішніх ініціатив народних депутатів, варто повернутися у 2016 рік. Саме тоді Європейський орган банківського нагляду (EBA) проаналізував український режим конфіденційності та професійної таємниці на відповідність вимогам Директиви 2013/36/ЄС. Підсумок оцінки виявився невтішним – Україна отримала негативний висновок. Європейські фахівці вказали на три серйозні прогалини:

1. Занадто широке коло отримувачів – перелік органів, яким надається конфіденційна інформація Нацбанком, є більш ширшим, ніж передбачено у Директиві.
2. Вільний доступ для всіх судів – банківська таємниця в Україні могла розкриватися за рішенням будь-якого суду (цивільного, господарського тощо), тоді як Директива чітко обмежує коло лише кримінальними, ліквідаційними та адміністративними судами (у справах за участю самого регулятора).
3. Відсутність прямої згоди – Нацбанк мав змогу передавати інформацію далі без попередньої прямої згоди компетентного органу іноземної держави, від якого її було отримано.

Цей висновок EBA на роки створив невидимий, але відчутний бар'єр. Західні регулятори цілком логічно побоювалися передавати НБУ чутливу наглядову інформацію або дані щодо протидії відмиванню коштів, оскільки не мали гарантій, що ці відомості не опиняться у цивільному чи господарському спорі між приватними сторонами.

Згодом Україна відреагувала на ці зауваження, ухваливши Закон №1587-IX та доповнивши Закон України «Про банки і банківську діяльність» статтею 62-2. Вона впорядкувала підстави для розкриття банківської таємниці безпосередньо Нацбанком.

Проте нерозв'язаним залишалося питання безперешкодного доступу будь-яких судів до інформації, отриманої НБУ від іноземних партнерів. І, оскільки наразі триває повторна оцінка EBA, законодавці вирішили остаточно закрити це питання.

Що саме пропонують змінити в законодавстві?

НБУ має право обмінюватися банківською таємницею з органами банківського нагляду інших держав. Проте в чинній редакції Закону існує певна розмитість щодо меж використання такої інформації.

Що змінюється:

НБУ має право розкривати банківську таємницю, отриману від іноземного наглядового органу, виключно за згодою цього органу та лише для тих цілей, які в такій згоді чітко вказані.

Це класичний підхід. Іноземний регулятор, ділячись із Нацбанком даними про транзакції чи власників рахунків, повинен бути на 100% упевнений, що ці відомості не опиняться в публічному доступі або в матеріалах стороннього судового спору без його прямого допуску.

Як це змінить доступ судів до іноземної фінансової інформації?

Найбільша порція новацій припадає на процесуальне законодавство – Цивільний процесуальний кодекс (ЦПК) та Господарський процесуальний кодекс (ГПК).

Раніше сторони у судових справах або третейських розглядах нерідко намагалися через клопотання про витребування або забезпечення доказів дістати через НБУ конфіденційну інформацію іноземних регуляторів. Законопроєкт планує перекрити цей канал інформування.

Ключові зміни до ЦПК України:

• щодо витребування доказів (ст. 84): клопотання учасників справи про витребування доказів судом, а також заяви чи ухвали у справах, що розглядаються третейськими судами чи міжнародним арбітражем, не можуть стосуватися витребування банківської таємниці, отриманої НБУ від іноземних наглядових органів. Якщо таке клопотання все ж подане – суд зобов’язаний залишити його без задоволення;
• щодо забезпечення доказів (ст. 117, 118): заява про забезпечення доказів не може містити вимог щодо такої інформації. Якщо під час розгляду з'ясується, що мова йде про іноземну банківську таємницю, суд залишає заяву без задоволення;
• щодо окремого провадження щодо розкриття таємниці (ст. 348, 349, 350):
  • заява до суду про розкриття НБУ банківської таємниці взагалі не може містити вимог про розкриття відомостей, отриманих від іноземного банківського нагляду (ст. 348);
  • під час розгляду справи суд зобов'язаний встановлювати походження цієї інформації (ст. 349);
  • НБУ отримує право оскаржити в апеляції рішення суду про розкриття банківської таємниці, отриманої НБУ від органу банківського нагляду іншої держави, протягом 5 днів, а якщо засідання відбулося без виклику представника НБУ – протягом 5 днів з дня отримання копії рішення (ст. 350).

Зміни до ГПК України:

Аналогічні запобіжники впроваджуються і в господарському судочинстві:

• щодо витребування доказів (ст. 81): заборона витребувати через суд іноземну банківську таємницю, отриману Нацбанком, та прямо прописаний обов’язок суду відмовляти у задоволенні таких клопотань;
• щодо забезпечення доказів (ст. 111, 112): неможливість подання та задоволення заяв про забезпечення доказів, що становлять банківську таємницю, отриману НБУ від органу банківського нагляду іншої держави.

Висновки та рекомендації

1. Пояснення для внесенні цих змін цілком зрозуміле. Якщо способи використання НБУ отриманої закордонної інформації не влаштовуватимуть тих, хто цю інформацію надає, її будуть надавати в обмеженому (безпечному) розмірі. 
2. Приведення правил розкриття таємниці у відповідність до Директиви 2013/36/ЄС дозволить успішно завершити повторну оцінку EBA.
3. Передбачається, що нові норми суттєво зменшать ризики використання українських судів для незаконного розкриття даних іноземних банківських систем під виглядом цивільних чи господарських спорів. 
4. У разі ухвалення законопроєкту юристам слід буде враховувати нові процесуальні фільтри. Спроби витребувати через суд дані, отримані Нацбанком у межах міжнародного нагляду, будуть заздалегідь приречені на відмову. 
5. Водночас важливо, щоб НБУ і суди чітко розрізняли: яка саме інформація дійсно отримана від іноземних колег, а яка є внутрішньою (отримана з України) щоб не створювати штучних перешкод для правосуддя. 

Де почитати більше про розкриття банківської таємниці?

• Розкриття банківської таємниці-2026: НБУ запланував зміни
• Методи перевірки доходів платників податків з боку ДПС у 2026 році: огляд каналів
• Розкриття банківської таємниці при перевірках ДПС: позиція Верховного Суду у 2026 році
• Податкова перевірка не є підставою для розкриття банківської таємниці: позиція Верховного Суду