Погашення боргів працівника при звільненні у 2026 р. із зарплати та через суд: норми КзПП та практичні поради

1. Чому у працівників іноді виникають борги перед роботодавцями?
2. Які борги можна відрахувати із зарплати: три правила
3. Протягом якого строку можна утримати борг із зарплати?
4. Утримання боргів за незароблені, але використані відпустки
5. Що робити в разі неможливості утримати борг із зарплати працівника, який звільняється?
6. Де прочитати більше про погашення боргу працівником?

Згідно ст. 47 КЗпП, роботодавець зобов’язаний у день звільнення, відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП, видати працівникові письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми та провести з ним розрахунок.

Але це ускладнюється, якщо працівник має борги.

Чому у працівників іноді виникають борги перед роботодавцями?

Борги у працівника можуть виникнути у зв'язку з наявністю:

• зайво виплаченого авансу та відпускних;
• зайво виплачених сум внаслідок лічильної помилки;
• неповернутого авансу на господарські потреби або на відрядження;
• нестач, виявлених під час передачі матеріальних цінностей,
• майна підприємства, яке було видано працівнику у користування.

Зверніть увагу!

У зв’язку з запровадженням дистанційної та надомної роботи, перелік цінностей, які можуть видаватись працівнику, необмежений – комп’ютер, мобільний телефон, виробниче обладнання та сировина, тощо.

Коли працівник звільняється, перша реакція роботодавця – утримати борг з останньої зарплати. Але законодавство обмежує строки та суму, на яку роботодавець може здійснити таке утримання.

Які борги можна відрахувати із зарплати: три правила

Правило перше

Борги внаслідок надлишкової виплати коштів, дійсно, можуть бути погашені шляхом відрахувань із сум, які роботодавець має виплатити працівнику. Але не з усіх!

Увага!

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення (ст. 129 КЗпП). Зокрема, не може бути об’єктом стягнення допомога по ТВП, яка виплачується за рахунок ПФУ (абз. 4 п. 2 ст. 26 Закону №1105).

Правило друге

Законодавство чітко встановлює проведення відрахувань:

• тільки у випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 127 КЗпП);
• для покриття заборгованості за наказом роботодавця лише у визначених випадках (ч. 2 ст. 127 КЗпП). При утриманні за такими підставами, згода працівника не потрібна.

Правило третє

Згідно ч. 1 ст. 128 КЗпП загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 20%, а окремих випадках – 50% від зарплати до виплати (після утримання ПДФО та військового збору).

Борги внаслідок неповернення майна або його нестач можуть бути відшкодовані працівником в повному розмірі за умови дії його повної матеріальної відповідальності (в разі підписання з таким працівником договору про повну матеріальну відповідальність або у інших випадках, передбачених ст. 134 КЗпП). Інакше – застосовується матеріальна відповідальність, обмежена розміром середнього заробітку працівника (ст. 132-133 КЗпП).

Увага!

Якщо порушити ці правила і відрахувати суму боргу працівника із суми остаточного розрахунку при звільненні, працівник може оскаржити це і стягнути з підприємства, крім такої утриманої суми, ще і середній заробіток. Адже суд може визнати таке відрахування недоплатою і несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником!

Протягом якого строку можна утримати борг із зарплати?

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП передбачено відрахування із зарплати боргу працівника за:

• авансом, виданим в рахунок заробітної плати,
• сумою, зайво виплаченою внаслідок лічильної помилки,
• авансом, виданим на службове відрядження або переведення до іншої місцевості, на господарські потреби.

Але є дві критичні умови для цього:

1. працівник не оспорює підстав і розміру відрахування (бажано зафіксувати це документально для уникнення майбутніх спорів),
2. наказ про відрахування видається керівником не пізніше 1 місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Важливо!

Якщо хоча б одна з цих двох умов не виконана – відрахування за наказом керівника стає незаконним. І погасити такий борг можна буде або в разі добровільної згоди працівника, або шляхом стягнення за рішенням суду.

Утримання боргів за незароблені, але використані відпустки

Такий борг утворюється при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку. Докладно таку ситуацію ми розглядали в статті за посиланням.

Відрахування із зарплати боргу працівника за невідроблені дні відпустки передбачено п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП.

Але таке утримання неможливе, якщо працівник звільняється у зв'язку з:

1. призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
2. переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
3. відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
4. змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
5. виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
6. нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
7. поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
8. направленням на навчання;
9. виходом на пенсію.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки не провадиться відрахування за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника.

Що робити в разі неможливості утримати борг із зарплати працівника, який звільняється?

За наявності підстав утримання боргу та неможливості зробити відрахування із зарплати працівника на підставі наказу, можна звернутись до нього з пропозицією добровільно погасити борг.

Таке добровільне погашення може бути здійснено працівником шляхом:

• добровільного внесення суми боргу (неперекритої утриманнями частини) в касу або на рахунок підприємства;
• написання заяви з формулюванням «Прошу утримати з суми остаточного розрахунку при звільненні суму … у розмірі 100% без застосування обмежень, встановлених ст. 128 КЗпП».

У випадку відмови працівника на добровільне погашення боргу, підприємство може звернутися до суду з позовом. Але під час звернення до суду слід враховувати наступне:

• Верховний Суд постановою від 13.05.2026 у справі №624/892/23 роз’яснив випадки, коли виплачений працівнику аванс не підлягає поверненню після звільнення;
• ст. 1215 ЦКУ зазначає, що безпідставно отримана зарплата не підлягає поверненню, якщо роботодавець виплатив її добровільно, за відсутності рахункової помилки та недобросовісності працівника;
• строк звернення до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству – один рік з дня її виявлення (ч. 3 ст. 233 КЗпП).

Якщо названі два способи не допомогли або керівник вирішив до них не вдаватися, підприємство списує таку заборгованість як безнадійну дебіторську. Про це ми докладно розповіли в статті за посиланням.

Де прочитати більше про погашення боргу працівником?

• Матеріальна відповідальність працівників у 2026 році: від середнього заробітку до повного розміру шкоди
• Нюанси відшкодування надміру виплаченої заробітної плати
• Прощення боргу за авансом і відпускними