Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради розповідає, що Верховний Суд захистив право співробітника Служби судової охорони: держава не може змінювати правила «заднім числом» (Постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №240/8720/24).
А саме: на запитання, чи може державний орган відмовити особі у зарахуванні стажу лише тому, що необхідний перелік посад був затверджений через три роки після її призначення, Верховний Суд відповів однозначно — ні.
Що сталося?
Позивач ще 4 грудня 2019 року перейшов на службу до Служби судової охорони, отримавши спеціальне звання лейтенанта та посаду начальника відділу.
Під час визначення вислуги років йому відмовили у зарахуванні попереднього стажу роботи в державних органах. Причина — перелік посад, який дозволяв таке зарахування, був затверджений лише 24 жовтня 2022 року.
Фактично державний орган заявив: «Оскільки у 2019 році такого переліку ще не було, права на зарахування стажу немає».
Що сказав Верховний Суд?
Суд скасував рішення апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції на користь позивача.
Ключові висновки Верховного Суду:
Нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Не можна застосовувати наказ, який набрав чинності у 2022 році, до правовідносин, що виникли у 2019 році.
Відсутність підзаконного акта не може позбавляти особу права, гарантованого законом.
Якщо закон уже передбачає відповідну гарантію, держава не може посилатися на те, що ще не затвердила механізм її реалізації.
Держава не може отримувати вигоду від власної бездіяльності.
Несвоєчасне затвердження переліку посад — це проблема державного органу, а не працівника.
Принцип юридичної визначеності та законних очікувань повинен бути дотриманий.
Особа має право розраховувати, що вже набуті нею права не будуть звужені через подальшу зміну нормативного регулювання.
Чому ця постанова важлива?
Це рішення виходить далеко за межі спору щодо Служби судової охорони.
Верховний Суд фактично ще раз підтвердив фундаментальний принцип: держава не має права погіршувати становище людини через власну несвоєчасну нормотворчість.
Якщо закон надає право, його реалізація не може залежати від того, чи встиг державний орган затвердити необхідний наказ, перелік або іншу підзаконну процедуру.
Практичне значення
Постанова стане важливим орієнтиром для спорів, де органи державної влади відмовляють громадянам через:
- відсутність затвердженого порядку;
- несвоєчасне прийняття підзаконних актів;
- відсутність переліків, форм чи механізмів реалізації прав;
- спроби застосувати нові нормативні акти до вже існуючих правовідносин.
Висновок
Якщо право виникло відповідно до чинного на той момент закону, його не можна скасувати або звузити через нормативні акти, прийняті пізніше.
Саме такий підхід підтвердив Верховний Суд у постанові від 30 червня 2026 року у справі №240/8720/24.
Це рішення ще раз нагадує: принцип верховенства права та юридичної визначеності є реальними гарантіями захисту прав громадян, а не лише деклараціями Конституції України.
