Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Ситуація: ДПІ на підставі акта перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних у ЄРПН було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Н", яким до підприємства застосовано штраф в розмірі 59555,48 грн за затримку реєстрації ПН/РК від 31 до 60 календарних днів у розмірі 30 % від суми ПДВ.
Підприємство (позивач), не погоджуючись із цим рішенням, звернулося до суду. Власні доводи мотивували тим, що затримка реєстрації ПН відбулася з вини податкового органу, а не підприємства. Адже ДФС за відсутності будь-яких законних підстав протягом тривалого часу не підписувала договір про визнання електронних документів. Це блокувало роботу підприємства та призвело до затримки реєстрації накладних у ЄРПН.
Позиція Київського апеляційного адміністративного суду (Постанова від 26.01.2017 р. у справі №826/9114/16)
З матеріалів справи було встановлено, що 28.08.2015 р. між ДПІ та підприємством було укладено договір про визнання електронних документів. Проте у зв'язку зі зміною керівника виникла необхідність в укладенні нового договору.
Позивач (підприємство), керуючись положеннями Інструкції №233 та інформацією з офіційного веб-сайту ДФСУ, скористався цією можливістю та направив 08.12.2015 р. електронною поштою на адресу ДПІ договір про визнання електронних документів. Матеріалами справи підтверджується, що на центральному рівні договір про визнання електронних документів прийнятий цього ж дня, про що свідчить квитанція №1. А от квитанція №2 про прийняття або відхилення договору на адресу підприємства не надійшла.
Зі сторони податкового органу вказаний договір було підписано лише 19.01.2016 р.
Отже податківці, отримавши примірник договору ще 08.12.2015 р., фактично не прийняли жодного рішення щодо його укладення, або відмови в укладенні, або направлення на доопрацювання. І така бездіяльність зі сторони відповідача тривала до 19.01.2016 р., чим штучно створено передумови для порушення позивачем установленого законом строку для реєстрації податкових накладних у ЄРПН.
У своїх запереченнях контролери зазначили, що отримавши від позивача договір про визнання електронних документів в електронному вигляді 08.12.2015 р., підприємство було повідомлено про необхідність подання договору в паперовому вигляді у зв'язку з некоректним відображенням прізвища керівника. І лише після надання такого, його було підписано відповідачем. Проте надати жодних доказів на підтвердження цих обставин податківці не змогли.
Таким чином, суд постановив: порушення позивачем строку реєстрації ПН у ЄРПН сталося не з вини платника податків, а через бездіяльність контролюючого органу, який за відсутності будь-якого обґрунтування впродовж тривалого періоду часу не вчиняв жодних дій щодо укладення або відмови в укладенні із позивачем Договору про визнання електронних документів. За таких обставин застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій не може бути визнане законним. Відповідно оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як протиправне.
