Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Між комунальним підприємством (замовник) та ТОВ (підрядник) був укладений договір підряду, відповідно до умов якого виконані роботи передаються шляхом підписання сторонами актів виконаних робіт. Без таких актів остаточний розрахунок за виконані роботи не проводиться. Часто в таких випадках підпис з боку комунального підприємства, незважаючи на наявність або відсутність підстав, ставить за хабар або «откат». Хоча в цій справі судом це не встановлено...
Отже, підрядник звернувся до суду із позовними вимогами зобов’язати замовника прийняти виконані роботи і зобов’язати підписати акти виконаних робіт. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили такі вимоги, проте суд касаційної інстанції скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції підкреслив, що при поданні позову підрядником неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, а судами у справі не встановлено чи спрямований позов на захист саме порушеного права або чи підрядник намагається рішення суду встановити юридичний факт.
Так, при поданні позову особа повинна обрати конкретний спосіб захисту права передбачений законом, за допомогою якого суд відновить це право та/або притягне до відповідальності порушника. Якщо спосіб захисту права обраний у позові не передбачений законом і не приводить до відновлення порушеного права, то такий спосіб обраний неправильно, і судом такі вимоги не повинні задовольнятися. При цьому такий спосіб захисту права особи як «зобов’язати підписати акти виконаних робіт» не передбачений ст. 16 ЦКУ, ні іншими законами.
Окрім цього відповідно до ч. 4, ст. 882 ЦКУ «у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.»
Тобто у випадку безпідставної відмови замовника підписати акти виконаних робіт підрядник НЕ повинен спонукати замовника це вчинити через суд. Судовий припис замовнику щодо обов’язкового підписання актів не захистить порушеного право підрядника, наприклад, на отримання повної та своєчасної оплати за виконані роботи. У суді підрядник повинен лише констатувати факт безпідставної відмови замовника від підпису актів виконаних робіт, а суд повинен оцінювати такий факт для задоволення чи відмови у задоволенні інших вимог підрядника.