Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Фабула судового акту: Підприємство звернулося до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з підстав укладання даної угоди керівником підприємства, який не мав на це повноважень. Протокол загальних зборів товариства, якими керівнику було надано відповідні повноваження, визнано незаконними у судовому порядку.
Позиція судів: Судом першої інстанції позовні вимоги залишено без задоволення.
Проте судами апеляційної та касаційної інстанції судове рішення скасовано та позовні вимоги задоволено. Обґрунтовуючи свої рішення, суди вказали, що оспорюваний договір від імені продавця підписала представник, яка діяла на підставі довіреності, виданої їй директором позивача. За змістом ст. 238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, тому керівник підприємства не міг надати такі повноваження представнику, оскільки сам не мав достатнього обсягу повноважень на вчинення (підписання) Договору від імені товариства.
Окрім того, незважаючи на те, що договір виконано у повному обсязі, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень. Доказів вчинення органами управління позивача будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірного правочину, матеріали справи не містять.
Кірюшин Артем Андрійович