Коментар до Постанови ВС від 11.12.2018 р. у справі №822/2614/16
Пільга на будівлі промисловості – кому надають?
Пп. 266.2.2 ПКУ визначені об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, в т.ч. його частка, що не є об’єктами оподаткування. Так, згідно з пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ до них відносяться будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Загалом, патники податків читали цю норму як «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи госпсуб'єктів, діяльність яких пов'язана з промисловістю за відповдіними видами КВЕД, а також складські приміщення промислових підприємств».
Втім, органи ДФС вважали, що норма пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ розповсюджується виключно на промислові підприємства, які мають у власності будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення.
Однак, тут було ще одне питання: як визначити що та чи інша будівля або цех відносяться саме до будівель промисловості?
Адже, перевага у цьому питанні не надається відомостям у документах на право влаcності на такі будівлі. Залишається Державний класифікатор будівель та споруд. Однак і він класифікує будівлі за їх функціональним призначенням. А будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Тож, у разі, якщо документи на право вланості не містять чіткого призначення будівель та споруд, то виникає спірна ситуація щодо застосування пільги щодо податку на землю.
Як ДФС розглядає підстави для застосування пільги?
Скажімо, ДФСУ у листі від 09.10.2017 р. №2172/6/99-99-12-02-03-15/ІПК розглянула запит підприємства, яке є власником об’єкта нерухомості та вважає, що на нього поширюється дія пп. «є» п. 266.2.2 ПКУ.
Нагадаємо, що згідно з цим підпунктом не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
ДФС зазначила, що оскільки зареєстровані види господарської діяльності, що провадяться підприємством, належать за КВЕД 2010 виключно до секції М «Професійна, наукова та технічна діяльність», що об’єднує непромислові види діяльності, то немає підстав для застосування передбаченої ПКУ податкової преференції для промислових підприємств в частині оподаткування виробничих корпусів, цехів та складів промислових підприємств.
Для отримання ІПК від 04.08.2017 р. №1487/6/99-99-12-02-03-15/ІПК Товариство поінформувало, що основним видом діяльності є виробництво маргарину і схожих харчових жирів, у власності знаходиться нежитлова нерухомість – виробничі корпуси, цехи, допоміжні будівлі та споруди (будівля водонасосної, нежитлова будівля гідрозатрова, будівля контрольно-вимірювальних приладів і апаратури, електролізна дільниця, підстанція). Товариство запитало, чи є зазначені допоміжні будівлі та споруди об’єктом оподаткування податком з урахуванням пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ?
Відповідаючи на це питання, ДФС у цій ІПК визначає, що у разі, якщо допоміжні будівлі та споруди Товариства (будівля водонасосної, нежитлова будівля гідрозатрова, будівля контрольно-вимірювальних приладів і апаратури, електролізна дільниця, підстанція) зареєстровані як будівлі підприємств харчової промисловості (код 1251.5), то на них розповсюджується дія ч. «є» пп. 266.2.2 ПКУ.
Ще одним письмовим запитом на ІПК Товариство поінформувало, що для здійснення будівництва житлового комплексу воно придбало нерухоме майно виробничого підприємства – єдиний майновий комплекс, який складається з адміністративно-виробничих будівель, виробничих та технологічних будівель, складських приміщень, виробничих корпусів та інших нежитлових приміщень (всього 37 об’єктів), які обліковуються як інвестиції в будівництво житлового комплексу (рахунок 15). Видами діяльності Товариства є придбання та продаж власного нерухомого майна, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. На період оформлення прав на земельну ділянку під єдиним майновим комплексом та отримання дозволу на будівництво частина виробничих будівель введена в експлуатацію та надана у оренду та використовується орендарем для здійснення виробничої діяльності (виробництво лікарських засобів).
Товариство просить надати роз’яснення, чи має воно право не сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), з об’єктів, які не введені в експлуатацію (рахуються на рахунку 15), та з об’єктів, які будуть законсервовані, в контексті пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ.
ДФСУ в ІПК від 30.08.2017 р. №1763/6/99-99-12-02-03-15/ІПК відповідає, що оскільки видами діяльності Товариства є придбання та продаж власного нерухомого майна, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, то на об’єкти нерухомого майна Товариства не розповсюджується дія пп. 266.2.2 ПКУ. А отже, Товариство, як їх власник, є платником Податку з усіх належних йому об’єктів нерухомості.
Отже, визначальними факторами для застосування цієї пільги ДФС вважає:
1) види госпдіяльності платника податку (за КВЕД ДК:2010),
2) належність будівель та споруд до будівель промисловості (за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000).
Водночас непросте питання й зі статусом госпсуб’єкта – платника податку та власника нерухомості (промислових будівель та споруд). Чи можуть на таку пільгу претендувати й ФОПи? На жаль, і ДФС, і ВС вважають, що ні.
Чи мають право на пільгу фізособи-підприємці? На кого поширюється така пільга?
Пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ чітко не вказує, які саме госпсуб’єкти за статусом мають право на пільгу (ЮО чи ФОПи) та як визначити, що будівлі саме промислові.
Так, у коментованій справі судами було з'ясовано, що нежитлове нерухоме майно, яке належить ФОПу на праві власності, є об'єктом оподаткування за змістом ст. 266 ПКУ. Відповідно фізична особа-підприємець є платником податку на нерухоме майно, але як звичайна фізособа. Тому контролюючий орган самостійно визначив суму грошових зобов'язань за цим податком та надіслав ФОПу податкові повідомлення-рішення (в ситуації, яку розглядали в судовій справі, за 2015 рік).
Фізична особа-підприємець, є власником комплексу нежитлових приміщень, а саме:
- будівлі виробничого цеху загальною площею 4503,7 кв. м;
- прохідна загальною площею 11,2 кв. м;
- будівля водокачки загальною площею 10,7 кв. м;
- будівля трансформаторної загальною площею 46,1 кв. м.
Відповідні дані підтверджуються копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.05.2008 року, та від 16.01.2009 року.
Оскільки будівлі (хоча б її частина) є промисловими, то ФОП вважав, що має право на пільгу з податку. Податківці вважали, що ні. Не погодившись з податковими повідомленням-рішеннями, ФОП оскаржив їх до суду.
Зверніть увагу! Як не дивно, ні першу, ні апеляцію не засмутив той факт, що податок розрахований на 2015 рік, в той час як норми зі запровадження податку на майно ( Закон №71-VIII) набрали чинності лише з 1 січня 2015 року.
Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік. На що й звернув увагу ВС у коментованому рішенні – саме це і стало підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Однак нас найбільше цікавить питання про пільгу. Щодо її застосування перша судова інстанція у позові відмовила. Саме тому, що відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відтак, для застосування пільги необхідні дві обов'язкові ознаки однієї обставини, визначені законодавцем:
- нерухоме майно повинно відноситися до будівель промисловості;
- будівлі промисловості повинні належати промисловим підприємствам.
Будівлі промисловості належать фізичній особі-підприємцю, а не промисловому підприємству, а отже такі будівлі є об'єктом оподаткування без пільги.
Апеляція, скасовуючи податкові повідомленя-рішення. Судді вирішили, що у ФОП право на пільгу є. Оскільки норма пп. «є» п. 266.2.2 ПКУ в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого пп. 4.1.11 ПКУ, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у пп. 4.1.8 ПКУ не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам – підприємцям, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.
А ось ВС, який поставив крапку у цьому питанні, доволі жорстко обійшовся з підприємцем: застосування п. «є» пп. 266.2.2 ПКУ можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Однак, цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.
Тобто в праві на пільгу ФОП було відмовлено, і визначений податківцями податок йому доведеться заплатити.
Юрособи, зверніть увагу! Щодо будівель промисловості, то ВС вважає, що їх ознаки слід шукати у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 – підрозділ «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття. Тут варто орієнтуватись на КВЕД ДК 009:2010, а саме на секції B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Від автора: чи поставлена крапка у питанні застосування пільги з податку на нерухомість, відмінне від земельної ділянки, для промислових підприємств, наразі ще говорити зарано. Однак, на нашу думку, варто підготуватись до перевірок ДФС та все ж таки з’ясувати, чи ваші КВЕДи входять до наведених вище секцій, а будівлі/споруди – відносяться до класу 1251 «Будівлі промисловості». Хоча, враховуючи різноманітність відомостей, наведених у документах про право власності на такі будівлі/споруди, ми ще не раз повернемось до цієї проблеми.