У ФОПа пільга: податок на сільськогосподарську нерухомість

Коментар до Постанови ВС від 01.10.2019 р., справа №0340/1905/18

На початку 2019 року ми писали про порядок застосування пільги щодо промислових будівель. Тоді ВС дійшов висновку, що ФОП ця пільга не стосується.

А як бути зі сільгоспбудівлями? Чи є можливість у ФОП відстояти пільгу на такі будівлі як свинарник, конюшня, зерносклад, адміністративно-лабораторний корпус, тощо?

У коментованій нами справі підприємцю органами ДПС нараховані податкові зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму понад 200 тис грн.

Зрозуміло, що власник цієї нерухомості, який одночасно ще є  зареєстрованим підприємцем, переконаний, що він має право на застосування пільги згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ, адже всі вони – будівлі сільгосппризначення.

Нагадаємо, що відповідно до п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ не є об’єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

ФОП звернувся до суду. І ось що з цього вийшло.

У фізосіб пільги немає: позиція органів ДПС і першої судової інстанції

Умовою для застосування пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,  відповідно до п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ є  будівлі, споруди сільгосптоваровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Оскільки приміщення належить фізособі на праві власності та не використовуються нею безпосередньо у сільгоспдіяльності, як сільгосптоваровиробником, шляхом розведення свиней чи інших тварин, то в даному випадку не можуть нежитлові приміщення підпадати під пільгу, визначену п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ.

Об'єкти нерухомості (склади), які на праві власності належать власниці, навіть за наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту «ж» пп. 266.2.2 ПКУ. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізособою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Податківці наголошували, що фізособа є власником будівель сільгосппризначення, але не є сільгосптоваровиробником. І суд першої інстанції підтримав такий підхід: для наявності підстав для застосування п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ повинні бути наявні дві ознаки:

• такі будівлі і споруди повинні перебувати у власності саме сільськогосподарських товаровиробників,
• такі будівлі та споруди повинні використовуватись за цільовим призначенням, тобто безпосередньо у сільгоспдіяльності таких сільгосптоваровиробників.

Сільгосптоваровиробником для цілей глави 1 розділу XIV ПКУ є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізособа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізособа-позивач зареєстрована підприємцем та має такі коди КВЕД:

• код КВЕД 01.11 – вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур;
• код КВЕД 01.46 – розведення свиней;
• код КВЕД 01.64 – оброблення насіння для відтворення (основний);
• код КВЕД 10.91 – виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах;
• код КВЕД 68.20 – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Отже, власник таких будівель та споруд повинен бути як сільгосптоваровиробником, так і використовувати такі об'єкти нерухомості у власній сільгоспдіяльності. А в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що фізособа-позивач є сільгосптоваровиробником та використовує, належні йому за правом приватної власності об'єкти нерухомості у власній сільгоспдіяльності.

Оскільки позивач є власником нежитлової нерухомості як фізособа, який донарахований податок на нерухоме майно, відмінне від емельної ділянки, жодних пільг. У задоволенні позову відмовлено повністю.

Апеляційні інстанція та ВС вважають, що пільга є!

Суд апеляційної інстанції категорично не погодився з таким підходом до тлумаення приписів п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ. Він вважає, що з метою усунення неоднозначного тлумачення положень п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ  законодавцем Законом №2628-VIII п. «ж» викладено в новій редакції, а саме: «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту від 17.08.2000 р. №507, вбачається: 

• Код 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництво та рибного господарства. Цей клас включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності: корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, сільськогосподарські силоси.
• Код 1271.1. Будівлі для тваринництва. 1271.3 будівлі для зберігання зерна.

Отже, майно, належне позивачу-фізособі, призначене для використання останньою для сільськогосподарського товарного виробництва. Тож право на пільгу у такої фізособи безспірне.

Верховний суд у коментованій постанові цілком підтримав таку позицію апеляційної інстанції, яка встановила, що позивачка (як фізособа-підприємець) є сільгосптоваровиробником. Основними видам її діяльності як ФОП є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення свиней, оброблення насіння для відтворення, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Позивачка як ФОП є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 0721410100:04:000:0076) загальною площею 1,00 (один) га, цільове призначення А.01.03, категорія земель зі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства і використовується для сільськогосподарського товарного виробництва.

Об`єкти нерухомості, які належать позивачці за правом приватної власності як фізособі та щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільгоспдіяльності.

ВС звернув увагу на те, що органи ДФС не оспорюють призначення належних позивачці як фізособі об`єктів нерухомості для безпосереднього використання у сільгоспдіяльності.

При цьому Верховний суд чітко відповів на питання: чи встановлює норма п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ обов`язок сільгосптоваровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільгоспдіяльності? Чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об`єкта слугувати цілям сільгосптоваровиробництва?

Пільга, встановлена п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ стосується сільгосптоваровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільгоспдіяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи з буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільгоспдіяльності. Вимог, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільгоспдіяльності, текст цієї норми не містить.

На користь висновку про те, що норма п. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільгоспдіяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

При цьому законодавець не встановив обов`язку сільгосптоваровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільгоспдіяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.