Коментар до постанови ВС від 29.10.2019 р,. справа №904/355/19
Принцип «обачливості», «обізнаності» та «розумної обережності» щодо контрагента, з яким укладається господарський договір, має важливе значення у податкових спорах (йдеться про визнання господарських договорів недійсними).
Так, у спорах з податковими органами судова практика й досі нагадує платникам податків, що підприємницька діяльність здійснюються госпсуб`єктом на власний ризик, а отже у господарських правовідносинах його учасники повинні проявляти розумну обачливість. Адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників.
Так, належна податкова обачливість, як законна передумова отримання податкової вигоди, вказує на те, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.
Але платнику необхідно проявляти розумну обережність і при укладенні та підписанні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору госпсуб`єктами оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
До наведеного переліку слід також додати й перевірку повноважень особи, яка підписує господарський договір (керівник чи уповноважена особа). Саме ця обставина й стала підставою для визнання недійсним договору суборенди у коментованій нами справі, яка не пов’язана з органами ДПС.
До питання обрання/призначення керівника та визначення його повноважень ми неодноразово повертаємось на веб-порталі ДК. Наразі до цього спонукали численні зміни у проведенні державної реєстрації змін до відомостей, що містяться про юрособу в Єдиному державному реєстрі юросіб, фізосіб – підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), у т.ч. й щодо керівника.
І проблема в тому, що певний час ми могли бачити чітко дату призначення керівника в ЄДР у відкритому доступі за посиланням, від якої фактично відштовхувались при визначенні повноважень керівника.
Цією ж датою була або дата рішення/протоколу засновника(ів) про призначення/обрання керівника, або дата, безпосередньо визначена у такому документі, з якої такий керівник вступає на посаду (якщо, наприклад, попередній керівник передавав справи новому керівнику, або з інших підстав, які визначали засновники юрособи).
І якщо вже говорити про повноваження керівника на укладення правочинів, то наразі недостатньо звернутись лише до відкритих даних ЄДР – ні у 2018 році, ні у 2019 році ви не побачите дату обрання керівника. Проте, це можливо. Адже Мін'юст на своєму сайті надає можливість отримати платний Витяг про підприємство на певну дату, скажімо, на дату укладення договору чи реєстрацію речового права за ним.
Так і сталося у коментованій нами справі.
Розумна обачність має проявлятися на дату укладення договору
Селянське фермерське господарство (далі – СФГ) уклало договір оренди земельної ділянки для сільгосппотреб. Відповідні відомості внесені до Реєстру речових прав.
22.06.2018 року СФГ звернулося до поліції зі заявою про вчинене кримінальне правопорушення, якою повідомляв про самовільне зайняття невідомими особами земельної ділянки, яка орендована ним за договором оренди.
Як виявилось, у Реєстрі містилася інформація про укладення договору суборенди (речового права) щодо відповідної земельної ділянки від 11.04.2018 р.
Ця інформація не привернула би уваги, якби наказом від 30.03.2018 р. попереднього голову було звільнено за його заявою та рішенням власника СФГ. А сам запис про заміну керівника внесено до ЄДР 04.04.2018 р. (вчинена реєстраційна дія державним реєстратором).
Отже, вважається, що з 04.04.2018 р. попередній голова вже не має повноважень на вчинення правочинів від імені СФГ. Натомість він підписав договір суборенди земельної ділянки з фермерським господарством «А» (далі – ФГ «А»). І СФГ звернулось до суду з позовом про визнання договору суборенди недійсним та скасування держреєстрації речового права (щодо суборенди земельної ділянки).
Суд першої інстанції вказав, що закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки (ч. 3, 4 ст. 92 ЦКУ).
Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу. Тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може бути єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Загалом для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо повноважень керівника, не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Водночас обмеження повноважень щодо керівника набувають юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме ця третя особа, укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це (ч. 3 ст. 92, ст. 203, 241 ЦКУ).
Станом на дату укладення договору суборенди (на 11.04.2018 р.) ФГ «А», проявивши обачність, мало реальну можливість перевірити наявність повноважень у голови СФГ в ЄДР, здійснивши запит до реєстру, чого не було зроблено.
Отже, суд дійшов висновку, що спірний договір укладено неуповноваженим представником СФГ та підлягає визнанню недійсним.
Наслідки недійсності договору – і для осіб, які взагалі не мали права підпису
Суд нагадав, що у коментованій нами справі договір суборенди укладався особою, яка взагалі не мала повноважень на укладення договору.
Суд вказує, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Проте жодних дій, які б вказували на схвалення укладеного договору суборенди СФГ, не вчинялось. Договір суборенди не був схвалений самим СФГ, новообраний голова якого звернувся до поліції та не знав про існування договору суборенди. Коштів за договором суборенди СФГ також не отримував.
Апеляційна інстанція та ВС цілком підтримали наведені висновки.
ВС також додав, що в ЄДР містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи – також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Дані ЄДР на момент укладення договору суборенди однозначно вказували на те, що особа, яка зазначалась у шапці договору як голова СФГ, що діє згідно зі Статутом, не була внесена в ЄДР як керівник СФГ та не зазначена як підписант. Тобто станом на 11.04.2018 р. вже не мав права підпису договору дій від імені юрособи (СФГ).
Суди також визнають, що дії ФГ «А» не є добросовісними ні при укладенні договору, ні при його виконанні. Отже, таке ФГ «А», яке могло проявити обачність та розумну обережність, отримавши письмовий витяг з ЄДР або інформацію з відкритого доступу ЄДР в частині повноважень голови СФГ, але не зробило цього, має нести відповідальність за свої дії. Тому договір суборенди визнаний недійсним, а запис про зареєстровані речові права суборенди у Реєстрі скасований.
Право підпису керівника – Витягу цілком достатньо!
Від себе додамо, що як показує практика, контрагенти при укладенні договору вимагають цілий пакет документів щодо повноважень керівника – копія сторінок статуту (завірені належним чином), рішення засновників (загальних зборів чи одноосібного власника), наказ на призначення керівника (вступу на посаду), витяг з ЄДР на дату укладення договору тощо. Іноді відповідний пакет документів прописується прямо у тексті договору.
Враховуючи наведені вище висновки, на нашу думку, збирати такий пакет документів немає потреби:
- копію статуту можна отримати у сканованому вигляді – контрагент може надати Опис, код у верхньому правому куті якого вказує на доступ до відомостей про статут на сайті (код вводиться у рядку «Результат адміністративних послуг»),
- цілком достатньо не вимагати від контрагента, а самому отримати Витяг станом на дату укладення договору – обачність та розумну обережність має проявляти інша сторона, яка підписує договір та має сумніви щодо повноважень керівника контрагента.
І лише у разі, коли договір підписує особа, яка не вказана у Витягу ні як керівник, ні як підписант, контрагент може вимагати довіреність чи інший документ, який посвідчує належні повноваження особи, яка вказується у шапці договору та підписується під його реквізитами.
Будь-яка обачність та обережність має бути у межах розумного та згідно з вимогами чинного законодавства.