Фабула судового акту: Помилки у Державному земельному кадастрі та, як результат, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на сьогодні є типовим явищем.
Серед найпоширеніших – технічні помилки, допущені органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, зокрема описки, друкарські, граматичні, арифметичні чи інші помилки.
Законодавством України передбачено механізм внесення виправлень допущеної технічної помилки, зокрема у разі виявлення її фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру.
В такому випадку, заінтересована особа письмово повідомляє про виявлення такої помилки Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей.
Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.
Проте, в більшості випадків, державні реєстратори відмовляються вносити будь-які виправлення у відомості реєстрів, обґрунтовуючи відмову відсутністю у них технічної можливості.
Натомість, касаційний суд прийшов до висновку, що у разі наявності допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують право власності на земельну ділянку особи, остання має право вимагати у відповідних органів внесення змін до реєстрів, так як допущення технічних помилок суб’єктом владних повноважень фактично позбавляє власника можливості реалізувати своє право розпорядження земельною ділянкою.
Також судом встановлено, що так як відомості до Державного реєстру прав вносяться на підставі помилкових відомостей, що були внесені до Державного земельного кадастру, суди можуть виходити за межі позовних вимог та зобов’язувати відповідний орган державної реєстрації прав на нерухоме майно, після виправлення помилки у кадастровому номері земельної ділянки, провести державну реєстрацію права власності та іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку за позивачем відповідно до документів, що підтверджують його право власності.
Касаційний адміністративний суд акцентував увагу, що у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
Фактичні обставини справи: До суду звернулася особа з вимогою визнати дії територіального органу Держгеокадастру щодо відмови у виправленні кадастрових номерів на земельну ділянку незаконними, зобов’язати виправити помилку у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці, а також зобов’язати орган державної реєстрації провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, після виправлення помилки, за позивачем.
Позивач, на підставі розпорядження виконавчого органу влади, отримав у власність земельну ділянку, що підтверджується Державним актом від 8 вересня 2009 року.
21 жовтня 2015 року на підставі акту було внесено запис щодо визначення права власності на вказану земельну ділянку.
В свою чергу, 26 листопада 2015 року до поземельної книги було внесено запис щодо становлення права власності на земельну ділянку за таким же кадастровим номером на іншу особу.
Встановлено, що орган який на той момент був уповноважений видавати державні акти та присвоювати кадастрові номери земельним ділянкам провів дублювання кадастрового номеру та видав два різні державні акти на право власності на земельну ділянку двом суб`єктам речових прав на нерухоме майно.
Для врегулювання та приведення у відповідність даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, виправлення допущених суб’єктом владних повноважень помилок, позивач звернувся до територіального органу Держгеокадастру та, відповідно, органу державної реєстрації, проте отримав відмову.
Не погоджуючись із діями відповідачів позивач звернувся до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, позов задоволено частково.
Касаційний суд прийшов до висновку, що зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!