Коментар до Постанови ВС від 01.07.2020 р., справа №824/74/19-а
Якщо помилилися в призначенні платежу при сплаті до держбюджету
Бухгалтерам добре відомо, що помилка у призначенні платежу при сплаті податку, збору, обов’язкового платежу (йдеться про помилки у бюджетній класифікації, ЄДРПОУ чи іншого реквізиту, що призводить до сплати податку, але не на той рахунок) може коштувати нервів, проте суди в результаті стають на бік платника податків.
Нагадаємо, що Верховний Суд (зокрема, у постанові від 19.02.2019 р., справа №812/195/18) дійшов висновку, що помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, установлений п. 57.1 ПКУ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених ст. 126, 127 ПКУ.
Отже, якщо ви сплатили податок, збір до бюджету, але помилилися в призначенні платежу, це не проблема. Якщо рахунок було вказано правильно, ці кошти зарахуються на цей рахунок. Проте, щоб уникнути проблем із податківцями, можна надати лист у відповідний орган ДПС, у якому пояснити зміст помилки і прописати, як саме ці кошти мають бути використані.
Якщо помилилися в призначенні платежу на користь контрагента
Як показує практика, такі помилки можуть трапитися й при заповненні платіжних доручень з оплати коштів контрагенту за договором. Це також може мати негативні наслідки для підприємства чи ФОПа.
Наприклад, у коментованій судовій справі бухгалтер помилково зазначив у призначенні платежу реквізити одного договору, а перерахував – за іншим. Можливо, орган ДПС під час перевірки і не зацікавила б ця помилка, якби щодо отримувача цих коштів не виникло питання щодо розміру річного доходу. Адже отримувач коштів був ФОП на єдиному податку.
Планувалося, що ці кошти не будуть включені до оподаткованого доходу отримувача (наприклад, це могла бути поворотна фіндопомога або кошти, які поверталися через розірвання договору). Але бухгалтер зазначив не той договір, отже ці кошти потрапили до доходу ФОП і сума річного доходу була перевищена.
Цілком зрозуміло, що податкова не залишила це поза увагою та застосувала максимально можливі наслідки (15% від суми понад максимально дозволений обсяг для 3 групи платника ЄП).
Оскільки ініціювання платежу здійснює сам платник – виникає питання: чи може такий платник сам же виправити помилку? Які дії можуть допомоги бухгалтеру уникнути штрафних санкцій під час перевірки спрощенців?
Зміна реквізиту «Призначення платежу» – шляхом відкликання платіжки
Чинне законодавство зобов'язує банк виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня (п. 8.1 Закону №2346).
Це стосується всіх розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.
Платіжні доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень.
Одним з обов’язкових реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», що заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
При цьому повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Саме платник відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Натомість банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.6, 3.7 Інструкції №22).
Водночас за загальним правилом документообігу у банку платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п. 2.29 Інструкції №22).
За правилами п. 23.1 ст. 23 Закону №2346 платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу шляхом надання листа про таке відкликання.
Така операція не буде мати жодних негативних наслідків ані для ініціатора переказу, ні для потенційного отримувача коштів під час податкової перевірки. Адже платіж відкликано і кошти не були перераховані.
А якщо не встигли повідомити банк або вчасно не помітили помилки у платіжному реквізиті? І на таку прикрість є чим зарадити.
Зміна реквізиту «Призначення платежу» – шляхом листування з контрагентом
У коментованому рішенні податківці встановили факт перевищення ФОП суми річного доходу, дозволеного йому ПКУ. Зі своєї сторони ФОП намагався пояснити, що виникла помилка при оформленні платіжок з боку платника.
На доказ того, що насправді він отримав кошти не за надані послуги, а у вигляді поворотної фіндопомоги, ФОП надав суду:
- лист від ініціатора переказу, в якому платник визнав помилку та замість призначення в платежах «оплата за пиломатеріали» та «за навантажувальні роботи» правильним просив вважати «поворотна фінансова допомога» згідно з відповідним договором,
- копії квитанцій до прибуткового касового ордера, згідно з якими ФОП повернув суми отриманої фінансової допомоги у повному розмірі.
Отже, на думку ФОП, якщо кошти в сумі поворотною фінансовою допомогою були повернуті протягом 12 календарних місяців, вони не є доходом в розумінні визначеному пп. 1 п. 292.1 ПКУ.
Перша інстанція не сприйняла подані пояснення, на відміну від апеляційної інстанції та Верховного Суду. Останній зазначив, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Укладення позивачем правочину про надання поворотної фінансової допомоги паралельно з веденням інших видів підприємницької діяльності законодавством не забороняється.
Важливо! Питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення, вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом НБУ від 09.06.2011 р. №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку. Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.
При цьому економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не контролюючим органом.
Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.
А якщо уточнення платежу відбулося в іншому звітному періоді?
Може статися так, що помилку сторони виявили вже після закінчення звітного кварталу або року. Як правило, це відбувається під час складання податкової звітності за період, у якому були отримані кошти.
Що, як лист від платника коштів ще не отримано, а декларацію вже треба подавати? Зокрема, у «єдинника» немає вибору, він має включити ці кошти до оподаткованого доходу. Чи можна цьому якось зарадити?
У такій ситуації платнику єдиного податку доведеться вирішувати самостійно, що гірше – не подати таку декларацію вчасно, отримати листа від контрагента і скласти таку декларацію вже із правильними даними, чи подати декларацію з тими даними, що є, а далі їх виправляти і боротися за збереження статусу «єдинника» з податківцями.
У коментованому судовому рішенні ВС каже, що платнику податків гарантується право на внесення змін до податкової звітності (ст. 50 ПКУ) шляхом виправлення помилок, виявлених таким платником в податковій декларації, чим і скористався позивач після отримання відповідної інформації від контрагента та вніс відповідні корективи до раніше поданої декларації.
Проте тут треба бути дуже уважними і враховувати два моменти!
По-перше, якщо такі «помилкові» кошти відображені в декларації як оподаткований дохід, сума податку, порахована з цих коштів платником самостійно, є узгодженим грошовим зобов’язанням. І його доведеться сплатити, якщо тільки не виправити цю помилку до спливу граничного строку сплати такого податку. Інакше буде штраф!
Наприклад, якщо йдеться про декларацію з єдиного податку за півріччя 2020 р. Граничний строк її подання – 10 серпня 2020 р. Відповідно податок, визначений у такій декларації, треба сплатити по 19 серпня 2020 р. (включно). Якщо помилку виправити до 19 серпня (включно) та зменшити суму податку до сплати, то платити зайві кошти не доведеться і штрафу за це не буде. Якщо ж виправити помилку 20 серпня 2020 р., при цьому 19 серпня заплатити кошти з урахуванням запланованого зменшення, то виникне недоплата. Так, платити зайві кошти буде не потрібно, але за несплату цих зайвих коштів податківці мали б застосувати штраф – оскільки на момент виправлення помилки строк сплати визначеного раніше грошового зобов’язання вже сплинув. І єдине, що врятує платника податку від штрафу – це мораторій на такі штрафи, який діє до закінчення місяця, у якому закінчиться коронавірусний карантин.
По-друге, саме по собі перевищення суми річного доходу, який дає право перебувати в певній групі платників єдиного податку, це погано. Не лише тому, що ФОПу з суми перевищення доведеться сплатити 15% єдиного податку. А й тому, що, наприклад, ФОПу, який перебував у 3 групі платників єдиного податку, з наступного кварталу доведеться перейти на загальну систему оподаткування (пп. 3 пп. 298.2.3 ПКУ). І податківці це одразу побачать. І навіть якщо ФОП не подав відповідну заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування, такий перехід зможуть ініціювати самі податківці (пп. 1 п. 299.6 ПКУ).
Це означатиме, що з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення, у ФОП вже не буде статусу платника єдиного податку. А це означатиме неможливість подання уточнюючої декларації з єдиного податку! Так, п. 50.1 ПКУ такої заборони не містить, але на практиці податківці вважають, що і звітувати з єдиного податку, і коригувати таку звітність мають можливість лише платники єдиного податку.
Отже, коментоване судове рішення винесене на користь ФОП 3 групи. Проте решті «єдинників» треба дуже уважно контролювати власні надходження і ліміт доходу, який дає їм право перебувати у їхній групі платників єдиного податку. Щоб потім не довелося відстоювати таке право у суді!
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!