Кожному юристу хоч раз у житті доводилося приймати рішення щодо того, чи є його позовна вимога майнового або ж немайнового характеру, зокрема, для правильної сплати судового збору.
У даній справі Верховний Суд вкотре роз’яснив критерії, якими потрібно керуватися в таких випадках.
Фабула судового акту: У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою визнати неналежне виконання умов договору поставки та зобов’язати відповідача виконати умови цього договору.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін апеляційним судом, позов залишено без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПКУ, оскільки позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом та не надав доказів сплати судового збору згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Так, судами зазначено, що заявлені позовні вимоги мають такий зміст: зобов’язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар. У зв’язку із цим суди дійшли висновку про те, що позивачем була заявлена позовна вимога майнового характеру, оскільки згідно з додатком 1 до договору поставки вартість товару складає 60 714 000,00 грн.
Позивач обґрунтовував свою позицію тим, що подана позовна заява містить вимоги виключно немайнового характеру, оскільки позивач зобов`язує відповідача вчинити дії, спрямовані лише на виконання умов укладеного договору. При цьому жодних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів позивачем заявлено не було.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Так, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) – це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162, п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 163 ГПКУ позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування – вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, – загальною сумою всіх вимог.
Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов’язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна – як рухомих речей, так і нерухомості – визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі №907/9/17, провадження №12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Позовна вимога позивача у справі щодо зобов`язання виконати умови договору та поставити товар є вимогою про зобов`язання вчинити певні дії щодо поставки товару вартістю 60 714 000,00 грн, що свідчить про її майновий характер.
Заявлені вимоги позивача про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар ґрунтуються на наявності грошових вимог, що виникли на підставі відповідного договору. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача.
Отже, позовні вимоги про зобов’язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.