Коментар до постанови Верховного Суду від 25.01.2021 р. у справі №758/10761/13-ц
Перелік доходів для сплати аліментів не є вичерпним
Які види доходів включаються до бази розрахунку для сплати аліментів?
За приписами ч. 1, 3, 6 ст. 71 Закону №1404 порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи – підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Отже, Закон про виконавче провадження (державні виконавці) оперує терміном «заробіток (дохід)».
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 80 Сімейного кодесу України).
За приписами ст. 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується КМУ (наразі це постанова КМУ від 26.02.93 р. №146).
Зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, включає до поняття «заробітку» також і виплати, які не є заробітною платою, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про ширше тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.
Саме тому у деяких випадках фізособам доводиться звертатися до суду, щоб з’ясувати, платити аліменти з певних видів доходів чи ні.
Зміст справи
У коментованій нами справі державний виконавець стягнув з батька дитини суму коштів у розмірі 1/4 від вартості проданої квартири, успадкованої за законом (за судовим рішенням про стягнення з батька аліментів, судом присуджено у розмірі 1/4 зі всіх видів його доходів).
Втім, на думку батька, 1/4 від вартості квартири не може бути стягнуто як аліменти, навіть попри те, що Перелік видів доходів (постанова КМУ №146) теоретично може вказувати на такий вид доходів як кошти від продажу рухомого чи нерухомого майна одного з подружжя.
Суд першої інстанції визнав протиправними дії державного виконавця щодо перерахунку розміру аліментів в частині стягнення 1/4 від вартості проданої квартири. На думку суду, вжите у Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, формулювання «інші види заробітку» не є тотожним поняттю «доходу». За своєю економічною суттю дохід від продажу нерухомого майна не є «заробітком», а є виручкою, тобто різницею між вартістю майна при його набутті та після його продажу. Кошти від продажу майна у розумінні ст. 195 СКУ не є фактичним заробітком платника аліментів, а є майном, яке до продажу мало вираз квартири, а після продажу – її грошовий еквівалент, а тому за наслідками продажу зазначеного нерухомого майна платник аліментів не отримав заробітку/доходу.
Суд апеляційної інстанції категорично не погодився з такою позицією. Зокрема, поняття «заробітку» включає й виплати, які не є заробітною платою, зокрема, доходи від підприємницької діяльності, а тому має ширше тлумачення, ніж виплати, що виплачуються у межах трудових відносин. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток», у контексті положень зазначеного Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, може розумітися як визнання цих понять синонімами.
Нарахування аліментів з отриманих боржником доходів, у тому числі виручених від продажу нерухомого майна, відповідає нормам чинного законодавства України та узгоджується з Переліком видів доходів №146.
Свій висновок суд апеляційної інстанції ґрунтував на положеннях пп. 14.1.54 ПКУ, відповідно до якого доходом з джерелом походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна.
З успадкованого майна аліменти не сплачують
Верховний Суд поставив крапку у цій історії. Втім, є один нюанс.
Раніше за висновком Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 р. у справі №760/4569/18-ц, дохід від відчуження належного боржникові нерухомого майна, набутого ним до укладення шлюбу та народження дитини, віднесли до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому на такий дохід було здійснено нарахування аліментів у межах виконавчого провадження.
Натомість у коментованій нами справі Верховний Суд вирішив відступити від цього висновку. Причиною є факт отримання нерухомого майна у спадщину.
Верховний Суд наголосив, що вирішальне значення для визначення видів заробітку/доходу, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має відповідь на питання: чи відбулося отримання боржником доходу від використання належного йому за правом приватної власності нерухомого майна, наслідком чого стало отримання ним прибутку (доходу), на який у розумінні положень ст. 81, ч. 1 ст. 195 СКУ нараховуються аліменти (заборгованість), чи наслідком такого використання є отримання грошового еквівалента вартості нерухомого майна, що існувало до його продажу?
Вочевидь, таке питання буде виникати при розгляді судами всіх схожих справ, які стосуються визначення того чи іншого доходу, чи заробітку, з якого можуть бути стягнуті аліменти.
Отже, відповідно до п. 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, утримання аліментів провадиться зі сум заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
Відповідно до пп. 163.1.1 ПКУ об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається, зокрема, і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до ст. 172 ПКУ.
Згідно з п. 172.1 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені ст. 121 ЗКУ залежно від її призначення та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.
Таким чином, положення п. 172.1 ПКУ містить винятки зі загального правила, визначеного пп. 14.1.54 ПКУ щодо визначення будь-якого доходу, отриманого резидентами або нерезидентами від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.
Відтак, у разі відсутності заробітку (доходу) та нарахованих на нього податків, відсутні підстави для нарахування аліментів на отриманий платником аліментів грошовий еквівалент вартості реалізованого ним нерухомого майна (квартири).
Мало того, кошти від продажу успадкованого майна не є фактичним заробітком платника аліментів, а є грошовим еквівалентом майна, що належало йому до продажу.
На думку Верховного Суду, зазначений висновок відповідає засадам справедливості, оскільки платник аліментів, не маючи поточної заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у разі нарахування аліментів на отримані ним кошти від продажу належної йому за правом власності квартири, не тільки не отримав дохід, а й буде позбавлений можливості придбати за виручені від реалізації цього майна кошти інше рівноцінне житло.
Від редакції
Після коментованого нами судового рішення виникає лише одне питання: ці висновки стосуються лише успадкованого майна чи будь-якого іншого майна, яке за ПКУ не оподатковується ПДФО? Зокрема, операції обміну майна, зазначеного у п. 172.1 ПКУ також не оподатковуються ПДФО (п. 172.3 ПКУ).
Актуальним залишається й питання рухомого майна – один з подружжя може продавати та купувати протягом року не один транспортний засіб (п. 173.2 ПКУ – йдеться про продаж одного ТЗ протягом року). Тож, чи буде з кожного такого продажу стягуватись сума аліментів чи тільки з другого? Як визначатимуть розмір доходу? Загалом питань залишається ще багато, тому ми будемо уважно стежити за судовим справами, які стосуються стягнення аліментів з продажу рухомого та нерухомого майна й надалі.