Верховний Суд оприлюднив огляд актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду щодо адміністративного арешту коштів і майна за 2021 рік.
У практиці застосування норм ПКУ щодо адмінарешту коштів та майна існує багато складних моментів. Особливо, коли йдеться про дотримання всіх процедурних моментів як платниками податків, так і податковими органами.
Саме тому ВС зібрав кілька рішень, які є зразковими і прямо вказують на помилки та вимоги, пов’язані зі застосуванням адміністративного арешту за зверненням контролюючих органів.
1. Арешт коштів на рахунку через наявність податкового боргу можливий лише якщо вартість майна ТОВ менша від суми боргу
Перелік обставин, з настанням яких податковий орган має право на застосування арешту майна, наведений у п. 94.2 ПКУ. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп. 94.6.2 ПКУ).
Приписи пп. 20.1.33 ПКУ встановлюють одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:
- відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;
- недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;
- майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
При цьому не слід забувати, що норми п. 94.2 ПКУ визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пп. 20.1.33 ПКУ регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Орган ДПС звернувся до суду за арештом коштів з посиланням на те, що ТОВ має значний податковий борг. Відтак, на день звернення до суду орган ДПС має надати докази, що ним було здійснено пошук всього майна ТОВ та його балансова вартість є меншою суми податкового боргу. При цьому посилатись орган ДПС може виключно на пп. 20.1.33 ПКУ. Звернення за арештом коштів на рахунку з підстав п. 94.2 ПКУ в такому випадку є підставою для відмови в арешті.
(Постанова ВС від 16.04.2020 р., справа №804/7201/15)
2. Про факт недопуску до перевірки: податківці можуть вимагати лише арешту майна платника податків, а не коштів на його рахунках!
Орган ДПС звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки ПП відмовив у допуску до проведення перевірки. Податкові органи склали акт відмови у допуску, копію якого було надано керівнику платника податків.
Але ВС наголошує, що положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних зі встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування.
Види арешту відрізняються процедурою застосування – або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв'язку з чим є різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив недопуск до перевірки (пп. 94.2.3 ПКУ).
Але ця дія є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна, а не коштів на рахунку платника податків, як ми зазначили вище. Це різні речі!
Жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) податковим органом не заявлено та не доводиться.
Отже, рішення про застосування адмінарешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду з вимогою про застосування арешту коштів.
(Постанова ВС від 04.09.2020 р., справа №813/2018/17)
3. Підставою для арешту майна не може бути недопуск до перевірки у випадку оскарження платником податків наказу на перевірку
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується обставина, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 ПКУ).
Натомість факт недопуску до проведення перевірки може бути законним або незаконним. Платник податків має право не допустити до проведення перевірки у разі порушення процедури або порядку проведення перевірки, або незаконності наказу на її проведення.
ТОВ, не допускаючи контролюючий орган до перевірки, оскаржив наказ на її проведення.
Таким чином, ВС вказує на відсутність підстав для арешту коштів на рахунку платника податків, оскільки відпали умови для проведення позапланової виїзної перевірки, і відповідно для допуску посадових осіб позивача для проведення такої перевірки.
(Постанова ВС від 2802.2019 р. справа №813/483/17)
4. Підставою для арешту коштів не може бути відмова від проведення перевірки, якщо наказ на перевірку визнано незаконним
Податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв`язку з відмовою платника податків від проведення позапланової перевірки внаслідок ненадання документів, необхідних до перевірки.
Судами з'ясовано про наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано наказ на проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ. За таких умов також відсутні законні підстави для застосування арешту коштів на рахунку ТОВ.
Установлення незаконності наказу податкового органу про призначення податкової перевірки платника податків свідчить про відсутність законних підстав для її проведення та необґрунтованості накладення арешту на кошти шляхом зупинення видаткових операцій на банківських рахунках.
(Постанова ВС від 23.06.202 р., справа №813/3715/15)
5. Відсутність ФОПа за місцем реєстрації в ЄДР на дату початку перевірки не свідчить про недопуск контролерів. Арешт майна та коштів в такому випадку застосовувати не можна
ФОП не допустив працівників податкового органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що, на думку контролерів, відповідно до ст. 94 ПКУ є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, а також накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ФОП.
ФОП з 2014 року зареєстрований як суб`єкт господарювання, основними видами економічної діяльності є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інший пасажирський наземний транспорт; вантажний автомобільний транспорт; обслуговування напоями, що підтверджуються витягом з ЄДР.
При цьому під недопуском до перевірки податковий орган розуміє відсутність ФОПа за адресою реєстрації, тобто за адресою, вказаною в ЄДР як адреса місця проживання (реєстрації).
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Складені податковим органом акти про недопуск фактично підтверджують відсутність ФОП за місцем проживання на момент прибуття інспекторів і неможливість вручення йому документів.
За відсутності самого ФОПа за місцем його реєстрації були присутні представники, проте перевіряючі не запропонували їм розписатися у направленні на перевірку. А у разі відмови їх у вчиненні – не склав відповідного акта, який засвідчує факт відмови. До проведення перевірки контролери не приступили, хоча працівники Інспекції виходили за місцем реєстрації підприємця саме для вручення йому направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень.
Отже, з огляду на непідтвердження наявності належним чином засвідченої відмови ФОП (його представника) у допуску до проведення перевірки як необхідної умови для застосування адмінарешта майна та коштів, суди цілком обґрунтовано відмовили в арешті коштів, які перебувають на рахунках ФОПа.
(Постанова ВС від 22.01.2021 р., справа №803/205/16)
Від редакції. Вищенаведені судові рішення та висновки застосовуються ВС як судова практика при розгляді подібних спорів, тому важливо взяти їх на озброєння під час відносин з податковими органами.
***
Читайте також: