Коментар до Постанови ВП ВС від 13.09.2023 №757/64569/16-ц (14-19цс23)
У грудні 2016 року власниця будинку з ТОТ звернулася до суду з позовом до Міноборони, Держказначейства, Держави України в особі КМУ про стягнення компенсації за будинок та земельну ділянку у розмірі 4 943 815,98 грн. А мотивація була така: власниця майна вказувала, що її будинок, майно та прилегла земельна ділянка були примусово відчужені військовослужбовцями ЗСУ!
Факти були такі. Вона разом із родиною проживала у належному їй на праві власності житловому будинку, який 13.07.2014 вони були вимушені залишити через обстріли. А 01.08.2014, після звільнення міста українськими військами, його зайняли військовослужбовці ЗСУ та облаштували у ньому опорний пункт.
Таким чином, з 01.08.2014 вона втратила можливість володіти та користуватися власним будинком, майном та земельною ділянкою через зайняття його військовослужбовцями і вимагала за це компенсацію від держави. Але судами першої та апеляційної інстанцій у компенсації власниці майна було відмовлено. Чому? Крапку в цьому питанні поставив ВС.
ВС вказує на відсутність механізму відшкодування
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов’язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Проте стосовно АТО (тобто періоду до 24.02.2022) на теперішній час відсутній встановлений законом порядок отримання такої компенсації.
Зокрема, у законодавстві України відсутня не тільки процедура виплати означеної компенсації, але й чіткі умови, необхідні для майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування. Законодавцем не затверджено механізму виплати компенсації за мобілізоване майно під час проведення АТО на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також порядку визначення її розміру.
Крім того, ВС звертає увагу на те, що ситуація, яка сталася у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України, за наслідками якої на всій території України запроваджено воєнний стан, призводить до виникнення аналогічних спорів, пов’язаних з мобілізацією (вилученням) майна для військових потреб. Тому для забезпечення розвитку права та формування єдиної практики у справах, що стосуються прав багатьох громадян, справи необхідно передати на розгляд Великої Палати ВС.
Але доки загальну судову практику щодо подібних спорів розроблятиме Велика Палата ВС, ті, хто претендує на компенсацію за майно, спочатку повинні подбати про наявність підтвердних документів.
Документи про вилучення майна на користь ЗСУ
Велика Палата ВС звертає увагу на документи, які мають підтверджувати право власниці будинку на грошове відшкодування. Це документи про:
- право власності на будинок та земельну ділянку. У коментованій судовій справі воно підтверджується договорами купівлі-продажу від 16.01.2014, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягами з державного реєстру правочинів;
- нанесену матеріальну шкоду. У коментованій судовій справі, згідно з актом від 19.09.2016 обстеження технічного стану житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, було встановлено, що внаслідок обстрілу і подальшого використання пошкоджено житловий будинок, всередині будинку пошкоджені меблі, відсутня побутова техніка. Отже, майно потребує відновлення та ремонту;
- вартість майна. У нашій справі, згідно зі звітами про незалежну оцінку житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, станом на 01.12.2016 загальна ринкова вартість будинку без урахування ПДВ становила 3 845 975,73 грн, ринкова вартість земельної ділянки - 193 220 грн. Ринкова вартість майна (будинку та землі) - 904 620,25 грн;
- неможливість використання майна. У нашій справі, відповідно до довідки від 17.11.2014, власниця будинку перемістилася з ТОТ на іншу територію України;
- використання майна ЗСУ. Ось це в коментованій справі було важче - листом Антитерористичного центру при СБУ від 29.12.2016 було повідомлено про неможливість надати інформацію щодо дислокації військовослужбовців ЗСУ, оскільки така інформація має обмежений доступ. Проте листом від 10.01.2017 №11 військово-цивільна адміністрація таки підтвердила, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на лінії ведення бойових дій; ця територія постійно контролюється українськими військовими, біля вищевказаного будинку розташований опорний пункт, у будинку мешкають військовослужбовці ЗСУ.
Що це було: вилучення чи відчуження?
Під час воєнного або надзвичайного стану передбачено можливості:
- примусового відчуження індивідуально визначеного майна власника з переходом до держави права власності на це майно та попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості;
- вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об’єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.
Як бачимо, використовувати майно громадян і підприємств ЗСУ може по-різному - з компенсацією його вартості і без. Тому так важливо з’ясувати, що це було - відчуження чи вилучення, припинилося право власності при цьому чи ні.
Велика Палата ВС наголошує, що право власності припиняється у разі реквізиції (п. 9 ч. 1 ст. 346 ЦКУ). В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується (ч. 1 - 3 ст. 353 ЦКУ).
Велика Палата ВС також зауважує, що у ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов’язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна.
І примусове відчуження майна або його вилучення можливе лише після запровадження в Україні воєнного або надзвичайного стану, тобто після 24.02.2022.
Виходячи з цього, доводи власниці майна про те, що її майно було мобілізоване (примусово відчужене) під час дії надзвичайного чи воєнного стану, ВС визнав необґрунтованими.
Велика Палата ВС наголошує, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов’язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану. Зокрема, постановою КМУ від 31.10.2012 №998 затверджено Порядок №998, який визначає механізм приймання, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Враховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та приписи ст. 1, ч. 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», можна дійти висновку, що мобілізацією майна можна вважати надання ЗСУ чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною. Мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження).
Однак якщо примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості і тільки у разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості, то у випадку мобілізації майна таке відшкодування може бути тільки наступним.
У справі, яка коментується, власниця майна просила стягнути компенсацію повної вартості будинку, предметів побуту і майна, що знаходиться в будинку, та земельної ділянки, які їй належать на праві власності. Власниця, що АТО на подолання збройної агресії рф в Україні є надзвичайною ситуацією, а тому вона має право на компенсацію «примусово мобілізованого (відчуженого) майна».
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в Україні діє законодавство, яке передбачає компенсацію громадянам за примусово відчужене (мобілізоване) у них майно. Отримати її можливо за умов та у порядку, які визначені нормативними актами. Немає жодних доказів того, що майно позивачки, власницею якого вона залишається та за місцезнаходженням якого вона не перебуває, було мобілізованим, як і немає доказів того, що саме держава Україна завдала їй шкоду шляхом пошкодження чи знищення її майна.
Україна ці збитки відшкодовувати не буде!
У позовній заяві власниця визнала, що була вимушена залишити будинок 13.07.2014 через обстріли. Однак наведена інформація щодо завдання їй шкоди з боку саме України не знайшла підтвердження належними та допустимими доказами.
Інформація про те, що вона втратила можливість як володіти, так і користуватися будинком та земельною ділянкою з 01.08.2014, є недостовірною. ВС заявив, що володіння цими об’єктами особою, яка подала позов, засвідчують відповідні відомості Держреєстру речових прав на нерухоме майно про держреєстрацію права власності за такою особою.
А позбавлення однієї особи володіння нерухомістю, право власності на яку вже зареєстровано, яке дає право на отримання компенсації вартості, може бути здійснене лише шляхом внесення до Держреєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на це майно іншої особи.
Щодо неможливості користуватися будинком, то вона не довела, що втратила цю можливість саме внаслідок самовільного зайняття будинку військовослужбовцями ЗСУ, яке відбулося пізніше. Навпаки - те, що власниця будинку була змушена його залишити, відбулося внаслідок обстрілів із боку збройних формувань, підтримуваних російською федерацією, що зумовили переїзд разом із родиною до іншої області. Також відсутні докази того, що з моменту переїзду та до моменту зайняття будинку і земельної ділянки військовослужбовцями ЗСУ вказаним майном ніхто інший не користувався.
Лише тимчасового перебування з певного часу у будинку та на земельній ділянці власниці майна військовослужбовців ЗСУ і їхнього майна недостатньо для того, щоби кваліфікувати таке перебування саме як примусове відчуження (реквізицію) Україною цих будинку та земельної ділянки.
І рішення ВС можна зрозуміти. В іншому разі будь-яке залишене власниками на ТОТ України чи територіях активних бойових дій приватне майно, яким деякий час користувалися збройні формування будь-кого з учасників воєнного конфлікту (України чи рф як держави-агресора), потрібно було би вважати примусово відчуженим державою, на території якої воно знаходиться, тобто Україною. І виплачувати за нього компенсацію при тому, що таке майно було і залишається за законом у власності позивачки.
Такий підхід і покладення на Україну обов’язку відшкодувати (компенсувати) всю вартість цього майна (навіть у випадку його повного чи часткового збереження) не узгоджується ні з принципом відповідальності держави-агресора за шкоду, зумовлену агресією проти України, ні із загальними засадами відповідальності держави за завдану нею шкоду.
Власниця майна фактично ставить питання про нібито наявність у неї права на обов’язковий викуп Україною її будинку та земельної ділянки, які вона залишила, переїхавши разом із родиною під загрозою обстрілів до іншого регіону, якщо цим майном тимчасово користувалися військовослужбовці ЗСУ, які звільняли місто та забезпечували його безпеку від повторної окупації державою-агресором. Жоден нормативний акт не встановлює в Україні такого права. Про те, чи мали би місце обставини, за яких виник конфлікт, якби не агресивні дії щодо України, власниця майна замовчує. Суду невідомо, чи претендує вона на відшкодування (компенсацію) рф тієї самої шкоди, завданої збройною агресією проти України.
Велика Палата ВС дещо «підкоригувала» обґрунтування судових рішень, проте погодилася з відмовою судів попередніх інстанцій у грошовому відшкодуванні власниці вартості пошкодженого майна.