ДПСУ розповідає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.02.2024 (далі – ухвала) у справі № 440/4814/22 за позовом платника податків (далі – позивач) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач 1) Головного управління ДПС у Полтавській області (далі – відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (про визнання податкового боргу безнадійним та його списання) – закрив касаційне провадження за скаргою позивача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023, відкрите на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що платник податків мав суму податкового боргу у розмірі 153 345 204,79 грн, яка є узгодженою, що встановлено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 816/539/14, проте не стягнута контролюючим органом, а тому, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України (далі – ПК Україна), такий борг є безнадійним і підлягає списанню.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 позов задоволено.
За наслідками апеляційного перегляду, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено. Рішення суду від 28.11.2022 у справі №440/4814/22 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої ст. 328 КАС України, на обґрунтування якої зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема: п. 56.18 ст. 56, пп. 60.1.4 п. 60.1, п. 60.5 ст. 60 ПК України, та неврахування правових позицій, зазначених Верховним Судом у справах №320/6836/18, №807/372/15, №823/734/17 з подібними правовідносинами.
Колегія суддів суду касаційної інстанції зауважила, що правовідносини у справі №440/4814/22 стосуються питання наявності/відсутності підстав визнати податковий борг безнадійним і його списання, на відміну від правовідносин у справі №320/6836/18, №807/372/15, 823/734/17.
До такого висновку колегія дійшла з урахуванням того, що у справах №320/6836/18, №807/372/15, №823/734/17 (висновок Верховного Суду, де позивач зазначає як неврахування судом апеляційної інстанції) справді було важливим (основним) питання щодо визначення дати узгодження податкових повідомлень-рішень під час повторного їх оскарження.
Разом з тим у справі №440/4814/22, це питання з'ясовувалось судом апеляційної інстанції, але не було визначальним, оскільки, визнаючи дату узгодження податкових повідомлень-рішень 24.06.2014, судом здійснено аналіз приписів податкового законодавства з метою встановлення ознак визнання податкового боргу безнадійним з урахуванням всіх обставин, у тому числі і переривання строку давності внаслідок повторного оскарження податкових повідомлень-рішень, визнання певного періоду часу відкликаними цих податкових повідомлень-рішень в силу приписів ст. 60 ПК України та тривалості судових проваджень.
Отже, оскільки є очевидною відмінність предмету спору у справі №440/4814/22 й у справах №320/6836/18, №807/372/15, №823/734/17, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження, оскільки судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду у зазначеній справі та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
