Коментар до Постанови ВС від 15.03.2024 у справі №916/1621/22
Госпсуб’єкти, які укладають договори з підприємствами, що утримуються за кошти державного або місцевого бюджетів, доволі часто бачать у них, зокрема, такі положення щодо оплати послуг/робіт:
« …Розрахунки здійснюються протягом 15 (п’ятнадцяти) робочих днів з моменту підписання цього Договору. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
… На момент укладення цього Договору Замовник підтверджує, що витрати на фінансування витрат за цим Договором у повному обсязі передбачені кошторисом Замовника та відповідним державним бюджетом. Відсутність фінансування (бюджетних коштів) витрат Замовника на момент настання у нього обов’язку за цим Договором повинно бути документально підтверджено розпорядниками відповідних бюджетних коштів та не є підставою для звільнення Замовника від виконання зобов’язання...».
Звісно, контрагенти сприймають такі умови договору як певні ризики щодо отримання вчасно або із значним запізненням оплати за надані послуги/виконані роботи.
Що може бути передбачено у договорі підряду?
Наприклад, у коментованому нами судовому рішенні у договорі підряду було прописано таке:
- обсяги закупівлі товарів (робіт та послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків;
- оплату виконаних робіт замовник проводить поетапно у міру надходження з бюджету цільових коштів на оплату видатків для виконання будівельних робіт в сумі, що не перевищує розміру фактичного надходження коштів з бюджету. Подальша оплата виконаних робіт здійснюється при наступних надходженнях коштів з бюджету до проведення повного розрахунку (умова з відкладальною обставиною відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦКУ);
- продовження строку дії договору та виникнення зобов’язань щодо виконання робіт можливо у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної договором.
Чому такі умови прописують у договорах?
Відповідно до положень ч. 1, 3, 4 ст. 48 БКУ, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов’язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Зобов’язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за бюджетні кошти. Витрати бюджету на покриття таких зобов’язань не здійснюються.
Вимоги фіз- та юросіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов’язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов’язань, у судовому порядку.
Практичним аспектом дотримання вимог бюджетного законодавства під час укладення договору про закупівлю є саме встановлення в договорі для потреб наступного бюджетного року умови, згідно з якою початок строку дії договору в частині виникнення зобов’язань з придбання (замовлення) товарів (послуг), їх оплати, а також виникнення бюджетних зобов’язань визначатиметься не раніше дати встановлення замовнику відповідних бюджетних асигнувань на придбання товарів чи послуг, які становлять предмет закупівлі, тобто датою затвердження кошторису.
Саме тому у договорі підряду підприємством, що утримується за кошти державного/місцевого бюджетів, і передбачається відповідний порядок виникнення договірних зобов’язань саме залежно від реального фінансування.
При цьому підприємства, що утримуються за бюджетний кошт, пояснюють, що приписами Закону України «Про публічні закупівлі» не встановлено обов’язку замовника складати та затверджувати річний план закупівель на підставі рішення органу місцевого самоврядування щодо виділення коштів з місцевого бюджету, кошторису (тимчасового кошторису), фінансового плану (плану асигнувань, плану використання бюджетних коштів).
Водночас при укладанні договору про закупівлю за результатом процедури розпорядник (одержувач) бюджетних коштів обов’язково враховує вимоги ч. 1 ст. 23 та ч. 4 ст. 48 БКУ, які забороняють взяття розпорядниками (одержувачами) бюджетних зобов’язань та здійснення платежів без відповідних бюджетних асигнувань.
Відкладальна обставина – для договорів до одного року
ВС наголошує, що згідно зі ст. 843, 844, 846, 854 ЦКУ порядок розрахунків, ціна роботи та строки її виконання є істотними умовами договору підряду.
Ці умови визначаються та погоджуються в договорі на розсуд сторін, а у випадках, передбачених законом, – відповідно до актів цивільного законодавства (норми ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 628 ЦКУ).
Згідно зі встановленими судами умовами договору, строк його виконання становить більше одного календарного року, у зв’язку з чим відповідні фінансові зобов’язання за ним у розумінні Бюджетного кодексу є довгостроковими.
Проте місцевий бюджет затверджується на один бюджетний період, який для всіх бюджетів однаковий, – тобто на один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року.
Це виключає можливість визначення в момент розміщення замовлення та укладення відповідного договору бюджетного призначення для нього (за розміром, цільовим призначенням, враховуючи часові обмеження для його використання) на весь період (на кожен рік), протягом якого планується виконання договору та його фінансування за бюджетні кошти.
Отже, коли йдеться про договори, строк виконання яких становить більше одного календарного року, ВС дійшов таких висновків:
– положення ч. 1 ст. 23 та ч. 3 ст. 48 БКУ встановлюють обов’язкову відповідно до актів цивільного законодавства вимогу до договорів, що укладаються за результатами проведення процедури публічної закупівлі та фінансуються за бюджетні кошти, – наявність відповідного бюджетного призначення;
– реалізацію цієї вимоги БК України конкретизовано в Порядку №309, а щодо договору підряду – у Загальних умовах, за змістом яких при розміщенні замовлення про публічну закупівлю та укладенні довгострокового договору (підряду) складається календарний/фінансовий план, який відображає порядок здійснення розрахунків за договором та має містити:
а) інформацію про розподіл за роками суми коштів, що становить загальну ціну закупівлі та договору, для розрахунку за ним;
б) за перший (поточний) рік виконання договору (робіт) – щомісячний розподіл коштів, сума яких має узгоджуватися з відповідною сумою витрат, визначених у затвердженому бюджеті поточного періоду, тобто того бюджетного періоду, який відповідає першому (поточному) календарному року виконання робіт за договором.
Водночас визначення відкладальної обставини за ч. 1 ст. 212 ЦКУ, згідно з якою особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина), слід враховувати обов’язковість встановлення у договорі вимог за приписами ч. 1 ст. 23 БКУ, Порядку №309.
Важливо! ВС вважає, що за змістом п. 2.2 Порядку №309 умовою бюджетного зобов’язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов’язкова наявність додатка до довгострокового договору – календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.
Тому порядок розрахунків за такими договорами у вигляді фінансового/календарного плану має містити умову про оплатність предмету договору незалежно від надходження коштів від бюджету.
Зазначений порядок розрахунків у довгострокових правовідносинах, фінансування яких здійснюється за бюджетні кошти, виключає можливість формулювання умов відповідного договору в частині порядку розрахунків за відкладальною обставиною.
Тому не допускається встановлення у договорі, період виконання якого становить понад один бюджетний період (календарний рік), вказівки в його умовах про здійснення оплати виконаних робіт при наступних надходженнях коштів з бюджету та залежно від відповідних бюджетних надходжень. У цій частині такі договори є недійсними.
Висновки
Якщо договір укладається в межах одного бюджетного (календарного) року, то умова про залежність оплати від наявності бюджетних асигнувань може бути прописана у договорі та є цілком законною.
Якщо ж строк виконання договору становить понад один календарних рік або він укладається зі строком дії до наступного бюджетного року, наприклад з 01.05.2024 року до 01.11.2025, такої умови відповідні договори містити не можуть. Адже для таких випадків наявним є лише затверджений бюджетний план тільки до 21.12.2024. Тож така умова про оплату є недійсною.
