Коментар до Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.06.2024 у справі №489/4119/24
Ажіотаж з оновленням даних у ТЦК часто був спричинений неправильним розумінням останніх норм законодавства, – які дані треба оновити і що саме військовозобов’язаний має надати. Як наслідок, декому довелося оскаржувати накладені на них ТЦК адмінштрафи. І ми вже маємо свіжу судову практику на користь громадян.
Зміст справи
21.05.2024 щодо військовозобов’язаного громадянина було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП за неприбуття до ТЦК для повідомлення про зміну облікових даних.
ТЦК було встановлено, що громадянин є військовозобов’язаним та з жовтня 2009 року жодного разу не прибув до військкомату (ТЦК) та не оновив облікові дані. А сам він за цей час одружився, у нього народилися діти, він змінив місце роботи тощо. Проте про зміну цих даних не повідомив.
Увага! Під час складання протоколу ТЦК послався на п. 8 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Як наслідок, 24.05.2024 було складено постанову за справою про адмінправопорушення та накладено штраф у сумі 25 500,00 грн.
«Бігати» має інформація, а не військовозобов’язані
Але військовозобов’язаному вдалося успішно оскаржити цей штраф.
Суд звернув увагу на такі норми законодавства:
- ч. 11 ст. 38 Закону №3543 визначено, що призовники, військовозобов’язані, резервісти в разі зміни їхнього сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов’язані особисто у семиденний строк повідомити про такі зміни ТЦК;
- згідно з п. 8 додатка 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов’язані та резервісти повинні особисто повідомляти у семиденний строк органи, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Проте, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №1951, ця інформація потрібна ТЦК для ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр).
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону №1951 актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, на думку суду, інформацію, яку не оновив громадянин, ТЦК та СП міг отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Той факт, що під час перевірки інформації у базах, до яких має доступ база «Оберіг» (єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів), було встановлено, що інформація про місце роботи громадянина в електронних базах відсутня, судом не береться до уваги, оскільки доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.
Таким чином, суду не вдалося встановити у діях громадянина порушень за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а отже, адміністративний штраф, застосований до нього, скасували.
Можливість альтернативної служби
Аналогічних висновків дійшов суд і в іншій справі (див. рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.06.2024 у справі №511/2216/24).
Проте в ній ситуація дещо ускладнилась зверненням особи із заявою про проходження альтернативної служби через релігійні переконання.
Так, пенсіонер за вислугою років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, довічно у військовому квитку має відмітку про зняття з обліку 28.01.2000. Відмітки про взяття на облік після 24.02.2022 військовий квиток не містить.
5 листопада 2023 року позивач звернувся до селищного голови із заявою, згідно з якою повідомив, що він не має наміру ухилятись від призову на військову службу під час мобілізації. Водночас позивач за своїми релігійними переконаннями не може користуватися зброєю та виконувати військовий обов’язок, брати участь у діях, які будь-яким чином підтримують військові дії, виконувати накази військових, приймати присягу, носити форму та зброю, а тому він не відмовляється від проходження альтернативної служби.
13.05.2024 позивач повторно надіслав на адресу ТЦК та СП заяву, згідно з якою просив взяти його на облік та зауважив, що він не відмовляється від проходження альтернативної служби.
Відповідно до довідки від 08.11.2023 №7819 позивач з 24 липня 2022 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об’єднання Свідків Єгови в Україні.
Згідно зі скріншотом із застосунку «Резерв +» пенсіонер перебуває на обліку у ТЦК та СП, дані оновлено о 23 годині 45 хвилин 19 травня 2024 року.
20.05.2024 він прибув за викликом (повісткою) та звернувся до ТЦК та СП із заявою, згідно з якою просив оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі постанови КМУ від 16.05.2024 №560.
27.05.2024 щодо пенсіонера був складений протокол про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, і того самого дня постановою про притягнення до адмінвідповідальності на нього накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень.
Щодо аргументів про альтернативну службу суд вважає за потрібне зазначити, що Законом №3543 альтернативна (невійськова) служба під час воєнного стану не визначена.
Водночас у цьому випадку суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану» від 17.10.2019 (заява №14604/18), згідно з якою необхідність захисту територіальної цілісності держави не може розглядатись як підстава для обмеження прав Свідків Єгови та захисту підлягає не лише саме право Свідків Єгови «не брати в руки зброю», а їхнє зумовлене глибоким релігійним переконанням право нести військову службу у будь-якій формі, у зв’язку з чим держава має забезпечити особам проходження альтернативної (невійськової) служби, яка є повністю відокремленою від військового обов’язку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що Свідки Єгови належать до відомої християнської конфесії, що з моменту свого виникнення активно діє у багатьох країнах світу, у тому числі в усіх європейських країнах-членах Ради Європи, є релігійною групою, що дотримується принципів пацифізму, та їхнє віровчення не дозволяє її членам проходити військову службу, носити військову форму або брати в руки зброю. З іншого боку, Свідки Єгови погоджуються здійснювати альтернативну цивільну службу за умови, що вона не пов’язана з військовими організаціями («Свідки Єгови м. Москви та інші проти Росії», від 10.06.2010, заява №302/02).
Отже, ЄСПЛ установлено, що право Свідків Єгови, до яких належить пенсіонер, на відмову від проходження військової служби за релігійними переконаннями гарантовано п. 1 ст. 9 Конвенції.
Незабезпечення таким особам можливості реалізувати їх право на альтернативну (невійськову) службу є втручанням у їх свободу сповідувати свою релігію.
Таким чином, суд скасував штраф та закрив провадження у адмінсправі. Проте питання проходження альтернативної служби під час дії воєнного стану в Україні наразі відкрите.
