Розглянемо ситуацію із практики. Якщо коротко, то вона зводиться до такого:
- податківці визнали платника ПДВ ризикованим і зупинили реєстрацію всіх його ПН/РК;
- він подавав декларації з ПДВ, але без ПЗ та ПК; і так було протягом 12 місяців;
- після того як 12 місяців минули, податківці анулювали реєстрацію платника ПДВ.
Тобто господарська діяльність та оподатковувані операції насправді у платника були. Але ось ПН/РК податківці за ними блокували. На тій підставі, що сам платник ПЗ з ПДВ у декларації не показував (хоча мав би!). Нульові декларації протягом 12 місяців – це законна підстава для анулювання.
Але платник зауважив, що він фактично провадив господарську діяльність, має про це відповідну первинку, подавав на реєстрацію податкові накладні, і звернувся з цим до адміністративного суду.
Думки судів розділилися. Суд першої інстрації став на бік платника, апеляційний суд і ВС – на бік ДПС.
Аргументи суду першої інстанції
Суд першої інстанції врахував доводи платника про фактичне здійснення ним господарської діяльності та придбання/продаж послуг/товарів з метою формування податкового зобов`язання та кредиту. Суд взяв до уваги й те, що платником зареєстровано декілька податкових накладних в ЄРПН. Проте оскільки контролюючим органом прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, то у подальшому це стало підставою для відмови контролюючим органом у реєстрації відповідних податкових накладних, що позбавило позивача права відображати вказані податкові накладні у власних податкових деклараціях.
Суд також урахував наявність судового рішення в іншій справі, у якій податковий орган було зобов’язано зареєструвати накладні, зареєстровані в наступних звітних періодах.
Аргументи апеляційного суду
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що подані протягом 12 місяців декларації з ПДВ не містили інформації про постачання або придбання товарів чи послуг, що дає підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. І це, зазначимо від себе, абсолютно правильно: податківці не повинні в такій ситуації з’ясовувати перед анулюванням реєстрації, чи були у платника оподатковувані операції у вказаному періоді. Адже анулювання реєстрації не позбавляє платника обов’язку сплачувати ПДВ за такими операціями. Якщо він сам не визнав ПЗ з ПДВ у деклараціях, – це зроблять податківці за наслідками документальної перевірки пізніше.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання на судові рішення у справі про реєстрацію податкових накладних, оскільки зазначені в цих рішеннях податкові накладні стосуються іншого періоду, ніж той, за який були подані нульові декларації.
Що сказав ВС
Колегія суддів Верховного Суду у постанові ВС від 07.01.2025 у справі №160/7847/24 погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган мав передбачені пп. «г» п. 184.1 ПКУ підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ.
Верховний Суд виходив з того, що, враховуючи положення ст. 49 та 184 ПКУ, підтвердження факту подання декларацій з податку на додану вартість з обсягами операцій на суму 0,00 грн указує на відсутність реальних економічних операцій і є підставою для анулювання реєстрації платника, з огляду на недотримання вимог щодо подання декларацій. Конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб’єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі №380/8769/20.
У цій справі був один цікавий момент. Платник в останній декларації зазначив певну суму ПДВ (тобто вона вже була не нульовою). Але ВС вирішив, що така декларація не впливає на законність рішення податківців про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки вона була подана після анулювання реєстрації та не входить у ті 12 місяців, які аналізувалися для прийняття рішення про анулювання реєстрації.