Коментар до Постанови ВС від 19.11.2024 у справі №160/2202/24
У наш час інформація поширюється дуже швидко, і не в останню чергу за допомогою соцмереж. А податківцям дозволено збирати інформацію про діяльність госпсуб’єктів з усіх відкритих джерел. Тож не дивуйтесь, якщо сьогодні хтось на вас наскаржився в інтернеті, а завтра до вас завітає фактична перевірка. Проте інформація може бути і неправдивою або неточною. Як захищатися в такому випадку? Дивимось хід коментованої справи і нотуємо дії податківців та аргументи суду.
Зміст справи
ГУ ДПС провело фактичну перевірку магазину, що належить ТОВ, на підставі зазначеного наказу, виданого на підставі пп. 75.1.3 ПКУ та на підставі наказу за пп. 80.2.2, п. 82.3 та п. 96.27 підрозд. 10 розд ХХ ПКУ. Ці норми говорять про наявність інформації про можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, зокрема реалізація товару на неповну суму вартості.
Найцікавішою виявилася історія цих наказів. Вони були видані на підставі доповідної записки, написаної певним податківцем. У записці було вказано, що управлінням правового аудиту ГУ ДПС було здійснено збір та аналіз податкової інформації і за даними такого аудиту виявлені свідчення про можливі порушення платниками податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
А здійсненню аналізу СОД РРО передувала значна кількість повідомлень у соцмережах, де покупці скаржилися, на те, «що за товар заплатили скільки, скільки вказано на ціннику, але є один нюанс – в чеку ціна на товар була меншою, але там була ще одна одиниця: «Комплект книг в ел.вигляді».
Сигнал було отримано, накази були складені, і податкові інспектори пішли на фактичну перевірку до книжкового магазину.
Зверніть увагу на перший момент: з одного боку, скарги від, по суті, анонімних осіб (якщо коментарі в соцмережах неможливо ідентифікувати), ще й не подані до ДПС, а просто зазначені на якійсь сторінці соцмережі (про що продавець, можливо, не знав і не мав можливості відповісти на ці скарги) – на практиці можуть бути підставою для фактичної перевірки. З іншого боку, фактична перевірка працює вже з реальними фактами і має на меті доведення порушення за його наявності.
Перед початком проведення фактичної перевірки перевіряльники здійснили контрольну розрахункову операцію із придбання товару. За результатом проведеної операції, яка була фіскалізована через РРО, продавцем видано фіскальний чек на повну суму вартості товару.
Водночас згідно з наявною податковою інформацією, з 01.10.2023 по 28.11.2023 (відповідно до наявних копій фіскальних чеків РРО) встановлено аналогічні факти продажу товарів на неповну суму їх вартості.
Перелік проданих товарів з порушеннями додається до акта перевірки на загальну суму вартості проданих з порушеннями товарів – 8 355 541,00 грн!
Зверніть увагу на другий момент: те, що ви продали товар податковому інспектору без порушень, не означає, що штрафів не буде. Адже після контрольної закупки податківці почнуть перевіряти дані РРО у вашому магазині. І за досить тривалий період – якщо буде потреба, то і за три останні роки, про що ми писали тут! І якщо вони знайдуть старі порушення, то оштрафують.
За результатами фактичної перевірки було складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яке листом надіслане до податкову адресу платника податків. ППР було невтішним – за встановлені факти проведення розрахункових операцій з використанням РРО на неповну суму вартості проданих товарів до ТОВ було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12,5 млн грн.
Чи були порушення насправді?
Для нашої статті це не так важливо, хоча ТОВ вважає висновки податківців помилковими та пояснює, що ним товар пропонується до продажу за ціною, зазначеною в ціннику, але коли справа доходить до РРО, то продавці дійсно проводять продаж на неповну суму вартості товару.
Але ТОВ не бачить у цьому проблеми, оскільки придумало схему: вартість товару зменшують на суму вартості послуги доступу до комплектів електронних примірників книг в електронному вигляді, озвучених українською мовою.
На думку ТОВ, незважаючи на те, що під час проведення фактичної перевірки було перевірено касові апарати, розрахункові документи, залишки коштів за результатами роботи кожного робочого дня, в який здійснювалась торгівля, взяті відповідні звіти, податківці не виявили приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використання РРО.
Адже суми розрахункових документів повністю відповідають обліку розрахункових операцій, а жодних надлишків/ нестачі (розбіжностей) між сумами грошових коштів, визначених у розрахункових документах, та залишками готівкових коштів у касі магазину за весь період, що було перевірено, не виявлено.
Окрім того, норми ПКУ надають повну свободу госпсуб`єкту на визначення ціни реалізації товару, навіть нижчу за ціну придбання, обмежуючи лише обов`язком доплати податку, якщо ціна є нижчою від ціни придбання. Хоча фактів реалізації товару нижче ціни придбання перевіркою не встановлено. Те саме стосується й твердження щодо включення до фіскальних чеків товарів, попередньо не узгоджених зі споживачем. Щодо примірників електронних книг, то споживачі придбавали їх та після цього завантажували на власні електронні пристрої й могли розпоряджатися ними у будь-який спосіб.
І головне – наказ про проведення фактичної перевірки не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, або інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Норми п. 80.2 ПКУ не посилаються на інформацію зі ЗМІ чи соцмереж як підставу для фактичної перевірки.
І на момент прийняття наказу та/або проведення фактичної перевірки у податкового органу не було жодного належним чином оформленого звернення, а тим більше скарги від фізичних осіб.
А ось це вже – тема нашої сьогоднішньої розмови. Тож давайте розглянемо її докладніше.
Яка інформація може бути підставою для перевірки?
Раніше Верховним Судом було прийнято постанову у справі №460/1239/19, в якій зазначено, що незазначення підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ПКУ в наказі на перевірку достатньо зазначити норму (статтю, пункт, підпункт) для проведення перевірки, визначену ПКУ.
Однак у нашій справі суди попередніх інстанцій вирішили, що доводи ГУ ДПС щодо наявності доповідної записки, яка є додатком до наказу про призначення фактичної перевірки, є необґрунтованими. Оскільки ця доповідна записка не містить жодної інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ законодавства, а її зміст зводиться виключно до перерахування норм податкового законодавства щодо необхідності призначення перевірки.
Наприклад, ГУ ДПС зазначило, що податкова інформація підтверджується відомостями з соціальних мереж та з Інтернету, де покупці скаржились на те, що послугу доступу до книг в електронному вигляді, озвучених українською мовою, вони не замовляли, вона була включена до фіскального чека без попереднього погодження з покупцем. Проте на вимогу суду надати такі докази податківці не змогли.
Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що ГУ ДПС при винесені ППР використовував відомості, які не були ними отримані в ході проведення фактичної перевірки. Тож це ППР є протиправним.
Наказ з посиланням на ПКУ, а ППР – з реально виявленими порушеннями!
ВС ще раз згадав норми, встановлені ПКУ. За п. 80.2 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Судова практика неодноразово акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки».
ВС наголошує, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього п. 81.1 ПКУ під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Що сказав ВС: У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне посилання на вимоги пп. 80.2.2 ПКУ, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.
Посилання у наказі на пп. 80.2.2 ПКУ, що має в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього п. 81.1 ПКУ. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Таким чином, скасувати наказ на фактичну перевірку в коментованому випадку у ТОВ не вийшло. Хоча, як бачимо, одностайності серед суддів наразі немає, тож, можливо, комусь наступному повезе отримати більш лояльне рішення.
А як же ППР, яке суд першої інстанції визнав протиправним? Воно таки було скасоване, але з іншої причини.
Спочатку ВС згадав про доповідну записку, яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, та здійснення збору та аналізу податкової інформації, що наявна в СОД РРО ДПС.
А згадав про неї ВС тому, що вона містить не просто загальні звинувачення, а інформацію щодо цін на товари, розміщені на офіційному сайті магазину ТОВ та почекову інформацію РРО/ПРРО (наявну у СОД РРО ДПС), де виявлено непоодинокі факти ймовірної реалізації товарів на неповну суму вартості. Тобто до фактичної перевірки податківці прийшли вже підготовленими.
Суд звертає увагу на те, що обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам ПКУ, а тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення через неналежне оформлення наказу, на підставі якого проведено перевірку, та, відповідно, прийняте спірне рішення відсутні.
Водночас з акта перевірки не вбачається, що під час перевірки були виявлені факти не проведення ТОВ розрахункових операцій на повну суму покупки без використання РРО/ПРРО, тому є необґрунтованим та недоведеним висновок ГУ ДПС щодо порушення ТОВ вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО.
Висновки
На відміну від судів попередніх інстанцій ВС не вважає, що інформація, отримана з відкритих джерел, у т.ч. із соцмереж, не може бути підставою для фактичної перевірки дотримання вимог Закону про РРО.
Тому підприємствам торгівлі слід бути уважними та враховувати цю позицію ВС при фактичних перевірках та допуску до них!