Фізична особа - підприємець звернулася з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в сумі 71 000 грн за фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору. Позивачка стверджувала, що інша особа здійснювала розрахункові операції не як працівник, а як інший підприємець на підставі договору про співробітництво.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року в задоволенні позову було відмовлено. Суд визнав обґрунтованими висновки контролюючого органу про використання позивачкою праці іншої особи без належного оформлення трудових відносин.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року рішення суду першої інстанції було скасовано, а позов — задоволено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт реалізації товару іншим ФОПом є наслідком співпраці, а не доказом наявності трудових відносин.
Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду подало Західне міжрегіональне управління Держпраці, яке посилалося на неправильне застосування норм матеріального права та навело правові висновки Верховного Суду про неможливість обміну трудовими ресурсами між ФОПами.
Верховний Суд, аналізуючи доводи касаційної скарги, вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував обов’язок дотримання вимог трудового законодавства та неправильно застосував положення КЗпП України, тлумачачи договір співпраці як альтернативу трудовому договору.
ВС наголосив, що відповідно до статей 21 та 24 КЗпП України трудовий договір є єдиною правовою формою оформлення трудових відносин, і допуск до роботи без оформлення такого договору є порушенням закону.
Суд зазначив, що пояснення особи, яка здійснювала продаж товару, свідчили про її діяльність в інтересах позивачки. Акт перевірки, оформлений податковим органом, є достатнім доказом правопорушення, якщо містить докази, що не допускають альтернативного тлумачення.
ВС звернув увагу, що договір про співпрацю не підтверджує право іншої особи продавати алкогольні напої замість ліцензованого суб’єкта. Це порушує не лише вимоги трудового законодавства, а й спеціальні норми щодо обігу підакцизних товарів.
Ключові правові висновки Верховного Суду у цій справі:
- наявність договору про співробітництво між фізичними особами - підприємцями не виключає обов’язку оформлення трудових відносин у разі виконання однією особою трудових функцій в інтересах іншої;
- відсутність трудового договору за таких обставин є порушенням статті 265 КЗпП України;
- акт перевірки, складений податковим органом із належною доказовою базою, може бути достатньою підставою для накладення штрафу територіальним органом Держпраці у межах взаємодії контролюючих органів, передбаченої чинним законодавством.
Постанова Верховного Суду від 6 березня 2025 року у справі №260/4202/24 (адміністративне провадження №К/990/48504/24).