Виплата добових витрат є передбаченою трудовим законодавством гарантією для працівників, що скеровуються в службові відрядження. Згідно зі ст. 121 КЗпП (1), працівникам, які скеровуються у відрядження, виплачують: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати на найм житлового приміщення в порядку і розмірах, що встановлюються законодавством.
Ця сама стаття передбачає, що працівники мають право на відшкодування витрат і одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями. А згідно зі ст. 9 КЗпП, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Отже, на нашу думку, угодою з працівником не може бути передбачено невиплату йому добових витрат. Якщо ж підприємство не виплачує працівникам добові витрати, — це є порушенням трудового законодавства, відповідальність посадових осіб та фізосіб-підприємців за яке у вигляді штрафу від 30 до 100 н. м. д. г. (510 — 1700 грн) передбачена ст. 41 КпАП (2).
Однак, для підприємств, які не належать до бюджетної сфери, законодавство передбачає лише максимальну суму добових, яка може включатися до витрат у податковому обліку і не оподатковується ПДФО. Згідно з пп. 140.1.7 ПКУ (3), така максимальна сума за один календарний день відрядження становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року — для відряджень по Україні, та 0,75 розміру відповідної мінімальної заробітної плати — для закордонних відряджень. У 2014 р. ці максимальні норми становлять 243,60 грн на день для відряджень по Україні і 913,50 грн на день при закордонних відрядженнях. Власне, мінімальних чи максимальних розмірів добових витрат, що виплачуються працівникам у небюджетній сфері, законом не встановлено. Таким чином, підприємство може встановити низькі розміри добових витрат (наприклад, 20 — 30 грн на день).
При цьому зі ст. 21 Закону України від 15.09.99 р. №1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» вбачається, що відповідні розміри добових мають бути визначені в колективному договорі, а якщо такий не укладено, — погоджено з профспілковим органом (за наявності профспілок на підприємстві).
До речі, для держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери держава, яка, по суті, є роботодавцем, установлює в постанові Кабміну від 02.02.2011 р. №98 доволі низькі розміри добових витрат: для відряджень у межах України — 30 грн на день. Ця сума є в 8,1 разу меншою від дозволеного законом максимального розміру, що відноситься до податкових витрат (пп. 140.1.7 ПКУ).
Нагадаємо, що, згідно зі ст. 221, 255 КпАП, протоколи про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 41 КпАП складаються посадовими особами Державної інспекції України з питань праці, адмінсправи розглядаються в судовому порядку, відповідно строк давності, згідно зі ст. 38 КпАП, становить 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Тому притягнення до відповідальності за невиплату добових у межах строку давності, по суті, можливе лише за наявності скарг працівника.
Звичайно, працівник також має право звернутися до суду (або комісії з трудових спорів) з вимогою виплатити йому добові, якщо підприємство їх не виплачувало. У такому разі, на нашу думку, він має право вимагати виплати добових у розмірах, передбачених відповідним нормативним документом підприємства (положенням про відрядження), за його наявності або ж у розмірі, який йому виплачували за попереднє відрядження, а якщо таких не було, то в розмірі, який виплачували іншим працівникам підприємства такої самої кваліфікації чи посади при їх відрядженні.
Строк звернення до суду або комісії з трудових спорів у таких випадках становить 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав (ст. 225, 233 КЗпП).
Коли йдеться про невиплату добових саме директору, гадаємо, ймовірність притягнення до відповідальності практично нульова, адже шкода (порушення прав працівника у вигляді невиплати йому добових) завдана ним самому собі. Водночас порушення трудового законодавства цим не усувається, а тому радимо при скеруванні у відрядження навіть директора передбачати в наказі про відрядження суму добових, принаймні мінімальну.
--1--
Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
--2--
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
--3--
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор
