Постанова ВСУ від 30.01.2018 року, справа №923/862/15
Ліквідатор може пред’явити вимоги до керівника
Нагадаємо, що повноваження ліквідатора доволі чітко прописані у ст. 41 Закону про банкрутство. Поряд з цим, ліквідатор має право заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
І це, як не дивно, може бути й керівник підприємства. Адже у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство).
Стягнені з засновників чи керівника суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому Законом про банкрутство.
Керівник відповідає за доведення до банкрутства
У справі, яка привернула нашу увагу, йдеться саме про таку ситуацію. Так, за заявою ДПІ через несплату доволі значних сум донарахованих податкових зобовязань, штрафів та пені була порушена справа про банкрутство одного з приватних підприємств.
Ліквідатор, який призначений судом та приступив до виконання своїх обов'язків, виконуючи функції керівника провів інвентаризацію майна, здійснив аналіз фінансового становища банкрута, а також шляхом вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, з'ясував наступне.
Протягом діяльності підприємства керівник (який, звісно підконтрольний та підзвітний вищому органу ПП згідно зі статутом) кілька років поспіль “виводив” активи з підприємства. На думку ліквідатора, цей факт було встановлено судом, що підтверджується вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 22.11.2012 р. у справі №2120/9115/12.
У цьому вироку вказано, що керівник ПП (щодо якого за заявою ДПІ відкрита справа про банкрутство) не лише завдяки фіктивним господарським операціям, а й через штучне завищення податкового кредиту з ПДВ шляхом документування безтоварних операцій фактично “вивів” з підприємства понад 15 млн грн.
Причому понад 9 млн грн з них було знято готівковими коштами із призначенням платежу «видача готівки на закупівлю с/г продукції». Сільськогосподарська продукція не була закуплена, кошти на рахунки підприємства не повернуті. Керівник визнав себе винним та був засуджений за ч. 2 ст. 212 ККУ (сплатив державі 34 тис. грн штрафу).
Чи може цей вирок якось вплинути на рішення у справі про банкрутство?
Виявляється, може. Ліквідатор скористався таким вироком суду та реалізував своє право на покладення субсидіарної відповідальності на керівника, що визнав себе винним у “виведенні” активів з ПП.
Субсидіарна відповідальність — що це таке?
Суть субсидіарних зобов'язань полягає в тому, що договором чи актом цивільного законодавства може бути передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів. У випадку незадоволення вимог кредитора основним боржником, воно може бути заявлене у невиконаній частині субсидіарному боржнику.
Стаття 619 ЦКУ містить деякі правила, відповідно до яких має наставати субсидіарна відповідальність. Так, до пред'явлення вимоги особі, яка несе таку відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу основному боржнику. Якщо останній відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не отримав від нього у належний термін відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі особі, яка несе субсидіарну відповідальність.
Позиція Верховного суду: керівник зобов'язаний...
Всі попередні інстанції та Верховний суд цілком підтримали таку позицію ліквідатора, оскільки:
по-перше, ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство прямо вказує на можливість керівника нести субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями підприємства-банкрута;
по-друге, підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника підприємства-банкрута є вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 22.11.2012 р. про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за статтею 212 ККУ «Ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів»;
по-третє, керівник несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями підприємства-банкрута й після винесення вироку судом. На думку Верховного суду, діюче законодавство України не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство з обов'язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб.
Замість висновків
Це рішення є показовим для керівників підприємств, які здійснюючі господарську діяльність, вдаються до ризикованих операцій покладючись на декриміналізацію ст. 212 ККУ (наразі передбачає лише штраф та обмеження займати певні посади). Такі суми можуть бути стягнуті ліквідаторами (арбітражними керуючими чи ліквдаційними комісіями) у справах про банкрутство.
Важливо! У разі, якщо органи ДФС донараховують ПЗ та штрафи, то не варто кидати підприємство, а краще, як і раніше, активно їх оскаржувати, щоб уникнути позову від податківців про банкрутство.