Стягнути з контрагента суму основного боргу за укладеним господарським договором — лише початок. Далі — проблеми лише починаються...
Спочатку потрібно отримати наказ про стягнення грошових сум за рішенням господарського суду, яке набрало законної сили. Потім віднести його державному виконавцю, який має вчинити відповідні виконавчі дії щодо погашення боргу.
Наразі тут зупинимося — адже на цьому етапі не виключено звернення кредитора до суду для стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних (за ст. 625 ЦКУ).
ВГСУ щодо цього відзначає, що рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Таке рішення не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦКУ (інфляційних втрат та 3% річних).
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами.
Увага! Те саме стосується і випадку, коли на стадії виконання рішення господарським судом затверджується мирова угоду між сторонами, якою встановлено графік та визначено розмір щомісячних платежів щодо погашення заборгованості, та який своєчасно не виконується боржником (див. Постанову ВСУ від 04.07.2011 р. №13/210/10).
Аналогічна позиція наведена у постановах ВСУ від 20.12.2010 р. №10/25, від 12.09.2011 р. №6/433-42/183, від 14.11.2011 р. №12/207, від 23.01.2012 р. №37/64.
Від себе додамо, що на сьогодні госпсуб′єктам слід враховувати: виконання рішень господарських судів про стягнення заборгованості за господарськими договорами здійснюється з урахуванням положень Закону України від 05.06.2012 р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». За правилами цього Закону гроші, стягнуті з боржника державним виконавцем, перераховуються на рахунок кредитора органами Державного казначейства терміном до трьох місяців.
За таких умов рішення суду слід вважати виконаним у момент перерахування коштів відповідному органу ДВС. Після цього відповідальність за ст. 625 не може бути застосована.