Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Норми Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), передбачають такі способи оподаткування доходів, що їх одержують фізичні особи — підприємці:
у разі застосування загальної системи оподаткування — податком на доходи фізичних осіб обкладається чистий оподатковуваний доход, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця;
у разі застосування спрощеної системи оподаткування — здійснюється сплата єдиного податку, який встановлюється у відсотках (фіксованих ставках) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Вибір системи оподаткування здійснюється фізичною особою — підприємцем самостійно.
Глава 1 розділу XIV ПКУ, яка визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, не передбачає зменшення встановлених ставок єдиного податку для фізичних осіб — підприємців для осіб, які належать до певних соціальних категорій громадян.
При цьому згідно зі ст. 128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, зі змінами та доповненнями, громадянин-підприємець зобов’язаний сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, установлених законом.
З урахуванням викладеного законодавчо не передбачено зменшення встановлених ставок єдиного податку для фізичних осіб — підприємців незалежно від належності особи до певної соціальної категорії громадян.
