Земельний податок у "єдинників" IV групи

Земельні ділянки і єдиний податок 4-ї групи

Об’єкт та база оподаткування єдиним податком 4-ї групи визначені у ст. 292-1 ПКУ.

Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування є :

- для ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ,

- для  земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ)  - нормативна грошова оцінка ріллі в АР Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ.

Про те, що таке нормативна грошова оцінка земель і як дізнатися про її суму, ви можете прочитати у роз’ясненні від Держгеокадастру. Але якщо така оцінка проводилася у минулих роках, її вартість, враховуючи інфляцію, вже застаріла. Тож, її доводиться індексувати.

Коефіцієнти для індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок ми наводили тут. Але з метою розрахунку єдиного податку слід враховувати норми розділу ХХ ПКУ. Як роз’яснювали податківці, з 1 січня 2017 року при нарахуванні єдиного податку платникам 4 групи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі доцільно визначати з урахуванням таких значень індексів споживчих цін:

• за 2015 рік-100%;
• за 2016 рік-112,4%.

Після того, як нормативна грошова оцінка відома і проіндексована, до неї застосовуються ставки єдиного податку. І далі сума податку множиться  на площу відповідної земельної ділянки.

Ставки ЄП 4-ї групи визначені у п. 293.9 ПКУ (див. таблицю).

Ставки ЄП 4-ї групи у 2017 році

Обчислення ЄП 4-ї групи здійснюється у відповідній декларації.  Нагадаємо, що наразі чинна форма Декларації платника єдиного податку четвертої групи, яка затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №578. Вона містить загальну та розрахункову частини і  обов'язковий додаток – Відомості про наявність земельних ділянок.  

ДФСУ на офіційному веб-сайті на допомогу платникам ЄП 4-ї групи оприлюднила:

- Алгоритм заповнення звітної, нової звітної, уточнюючої декларації>>

- Алгоритм заповнення відомостей про наявність земельних ділянок>>

- Порядок заповнення податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи>>

Про це ми писали тут.

Згідно з п. 295.9 ПКУ, платники ЄП 4-ї групи  самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають декларацію з ЄП 4-ї групи за поточний рік.

Податок сплачується поквартально у сумах, визначених у поданій декларації. При цьому, сплачується він у різних частинах від загальної річної суми (пп. 295.9.2 ПКУ):

• у I кварталі - 10%;
• у II кварталі - 10%;
• у III кварталі - 50%;
• у IV кварталі - 30%.

Якщо протягом року "єдинник" набуває права власності на нові земельні ділянки, що є об’єктом оподаткування, або права користування ними, а також втрачає такі права, він розраховує нову суму єдиного податку та надає уточнюючі декларації з відповідними змінами.

Загальний висновок: порядок справляння ЄП 4-ї групи не передбачає будь-яких змін об’єкта, бази, ставки оподаткування чи порядку обчислення податку, якщо платник податку приймає рішення щодо тимчасового виведення з сільськогосподарського обороту певних земельних ділянок. 

Тобто діє принцип: якщо є в тебе у власності чи у користуванні земельна ділянка – плати з неї єдиний податок. Факт невикористання ділянки у сільгоспвиробництві (наприклад, ділянка не обробляється та не використовується як сіножать чи пасовище, а просто перебуває у власності чи користуванні платника ЄП 4-ї групи) не спричиняє зменшення суми єдиного податку.

При цьому в даному контексті поняття «користування земельною ділянкою» означає не фактичне використання її у сільськогосподарському обороті, а набуття права користування нею – для будь-яких цілей, що не суперечать цільовому призначенню земельної ділянки.

Якщо платник ЄП 4-ї групи уклав договір користування земельною ділянкою та зареєстрував його у Державному реєстрі речових прав, то з площі такої ділянки справляється єдиний податок.

Оподаткування земельним податком

Відповідно до п. 297.1 ПКУ платники ЄП 4-ї групи звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, якщо земельна ділянка – об’єкт оподаткування єдиним податком згідно зі ст. 292-1 ПКУ - належить платнику ЄП 4-ї групи і  використовується для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, з неї сплачується лише єдиний податок. А якщо ж не використовується, з неї сплачується і єдиний податок, і земельний податок.  

Хоча, відповідно до п. 283.1 ПКУ не сплачується земельний податок, зокрема, за такі ділянки:

• сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
• землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
• земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
• земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень.

Але є проблема: критерій використання чи невикористання земельної ділянки для ведення сільськогосподарського товаровиробництва є недостатньо визначеним.

Приклад 1. Платник ЄП 4-ї групи має у власності площі земельних ділянок (рілля). Ці ділянки вирішено не використовувати для сільгоспвиробництва у 2018 році. Але ж доглядати їх потрібно! Підприємство провело оранку цих ділянок восени 2017 р., а протягом 2018 року планує здійснювати агротехнічні заходи для підтримання ділянок у належному стані – робити культівацію та вносити органічні добрива. Конкретних планів щодо цих ділянок на 2019 рік і далі у підприємства ще немає.

Чи будуть розглядатися ці ділянки як такі, що не використовувалися у сільгоспвиробництві протягом 2018 року, а відповідно, вони є об’єктом оподаткування земельним податком у 2018 році? А якщо плани на 2019 рік у підприємства є – планується посіяти там пшеницю? Тоді у 2018 році земельний податок можна не сплачувати? А як тоді все це довести податківцям?

Приклад 2. Певні земельні ділянки пасовищ не використовуються ані як пасовища, ані як сіножаті. Факт невикористання цієї землі сільгосптоваровиробництві  більш-менш очевидний.

Але як визначити точну площу цих ділянок?  Видавати наказ керівника, у якому буде ця площа буде визначена? А як її точно визначити на місцевості? Як варіант – скористатися послугами геодезиста, але чи приймуть податківці розрахунок земельного податку, виконаний на підставі отриманих даних, адже підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ПКУ)? Як бути, якщо частина ділянки з одним кадастровим номером використовується в сільгоспвиробництві, а частина – ні?

Як бачимо, при  виконанні норми п. 297.1 ПКУ  виникає більше запитань, аніж відповідей. Роз’яснень податківців щодо порушених питань знайти не вдалося.

Від себе може запропонувати такі варіанти дій:          

1) Використовувати всі наявні сільськогосподарські угіддя за призначенням – тобто для цілей сільгосптоваровиробництва.

2) Сплачувати земельний податок за земельними ділянками в розрізі їх кадастрових номерів.

3) За наявності спірних питань звернутися до податківців за індивідуальною консультацією відповідно до ст. 52 ПКУ.

І наостанок зазначимо, що за земельні ділянки, що належать платнику ЄП на праві власності або надані у користування, та які не належать до категорій земель, що є об’єктом оподаткування єдиним податком, земельний податок сплачується на загальних підставах. Наприклад, це можуть бути землі під адміністративними будівлями, землі підприємства в межах населених пунктів тощо.