Перехід на загальну систему з IV групи єдиного податку та сплата податку на прибуток

Сільгосппідприємство вирішило змінити систему оподаткування – з  IV групи платників єдиного податку перейти на загальну систему. Зараз якраз наближається новий, 2018 рік, тож зміна системи оподаткування з початку нового року – це ідеальний варіант.

Це призведе до заміни єдиного податку на податок на прибуток, а також до сплати податку на землю, що використовується у сільськогосподарській діяльності. У справлянні ПДВ змін не відбувається, оскільки платники єдиного податку IV групи не звільняються від сплати ПДВ.

Припинення сплати єдиного податку

Процедура добровільного позбавлення статусу платника єдиного податку  IV групи значно простіша, ніш для інших "єдинників". Для цього не треба подавати спеціальну заяву. Достатньо лише не зробити одну річ – не підтвердити бажання і право бути "єдинником" IV групи у звітному році.

Статус платника єдиного податку IV групи діє протягом одного року.  Для того, щоб отримати такий статус на певний звітний рік, потрібно подати декларацію з єдиного податку до 20 лютого такого звітного року.

Нагадаємо, що відповідно до пп. 295.9.1 ПКУ платники єдиного податку IV групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають у ДПІ за своїм місцезнаходженням  та у ДПІ за місцем розташування земельних  ділянок податкову декларацію з єдиного податку на поточний рік.

Склад податкової звітності з єдиного податку IV групи встановлено пп. 298.1.1 ПКУ, це:

• загальна декларація, що подається до ДПІ за своїм місцезнаходженням,
• звітні декларації, які подаються до ДПІ за місцем розташування земельних ділянок,
• відомості про наявність земельних ділянок,
• розрахунок частки сільгосптоваровиробництва.

Вони подаються до ДПІ за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. Докладніше про це – у консультації.

Шляхом подання такого пакета звітності до 20 лютого  підприємство отримує право сплачувати єдиний податок на поточний рік. Якщо з наступного року воно знову бажатиме стати платником цього податку, потрібно буде знову подавати відповідну декларацію з єдиного податку. І так щороку. При цьому право на перебування у IV групі платників єдиного податку дає загальна декларація (докладніше про це ми писали тут).

Якщо сільгосппідприємство не подасть загальну декларацію, то автоматично таке підприємство  стає платником податку на прибуток.

Зверніть увагу: від сплати єдиного податку за останній квартал попереднього року таке підприємство ніхто не звільняє, тож його потрібно буде сплатити у встановлені строки. Зокрема, єдиний податок за IV квартал 2017 року слід буде сплатити до 30 січня 2018 року включно.

Початок сплати податку на прибуток

Якщо з нового звітного року сільгосппідприємство стає платником податку на прибуток, одразу воно повинно визначитися зі звітним періодом – квартал чи рік.

Справа в тому, що ПКУ надає сільгосптоваровиробникам право обрати річний звітний період, незалежно від обсягу доходу за попередній  рік. Але механізм реалізації такого права чітко законодавчо не прописаний. 

Річний звітний період для виробників сільгосппродукції передбачено двома нормами ПКУ:

1) пп. 137.4.1 ПКУ – річний звітний період з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року;

2) пп. «б» п. 137.5 ПКУ – стандартний річний звітний період, але незалежно від обсягу доходу.

Але досі немає визначення сільгосппродукції саме для цілей оподаткування податком на прибуток.

Так, на підставі пп. «б» п. 137.5 ПКУ виробники сільськогосподарської продукції  можуть обрати річний звітний період незалежно від обсягу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період.  Згідно з формулюванням пп. «б» п. 137.5 ПКУ таке право надано «виробникам сільськогосподарської продукції», але при цьому не визначено, що вважати такою продукцією саме для цілей цього підпункту. 

Єдине визначення сільгосппродукції, що міститься зараз в актуальній редакції ПКУ, наведене у пп. 14.1.234  ПКУ, але там зазначено, що воно застосовується для цілей глави 1 розділу XIV ПКУ (тобто для цілей спрощеної системи). Чи можна застосовувати це «спрощене» визначення для цілей інших норм ПКУ, у Кодексі прямої відповіді немає.

Щоправда, в абзаці другому пп. 137.4.1 ПКУ вказано, що «для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу». Визначення сільгосппродукції міститься у першому абзаці цього ж пп. 137.4.1 ПКУ, але воно посилається на ст. 209 ПКУ, яка вже втратила чинність. Таким чином,  ми не маємо наразі актуального визначення сільгосппродукції для цілей податку на прибуток.

На це ж вказують і податківці у консультаціях «ЗІР». З приводу застосування пп. 137.4.1 ПКУ податківці чітко сформулювали свою негативну думку: «Не можна!», бо немає ст. 209 ПКУ. А от з приводу застовування пп. «б» п. 137.5 ПКУ вони не дали прямої відповіді, хоча натякнули, що з 01.01.2017 ПКУ не визначено, яка продукція вважається сільськогосподарською для цілей оподаткування податком на прибуток.

Тож поки що рекомендуємо сільгоспвиробникам дотримуватися загальних норм щодо визначення звітного періоду залежно від обсягу доходу за минулий рік (пп. «в» п. 137.5 ПКУ), або ж надіслати податківцям запит на індивідуальну податкову консультацію відповідно до ст. 52 ПКУ.

Ще один можливий наслідок минулих років - це збитки. Вони, як відомо, зменшують об'єкт оподаткування податком на прибуток. Але і тут є свої правила, адже до уваги береться не той збиток, що зазначений у фінансовій звітності минулих років, а той, що був відображений у декларації з податку на прибуток за минулий рік. Чого у колишнього "єдинника", звісно, немає.  

Якщо підприємство вже має досвід сплати податку на прибуток у позаминулих роках, та з тих пір в нього залишилися збитки, воно не може зараз «перетягнути» їх в нову декларацію з податку на прибуток  (річну чи квартальну – не має значення). Це ж стосується і збитків, що сформуються у бухобліку станом на 31.12.2017 р. – їх теж не можна буде врахувати у зменшення податку на прибуток у 2018 році. Відповідно до пп. 137.4.2 ПКУ, якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду. Отже, декларація з податку на прибуток за звітні періоди 2018 року повинна буде включати лише операції за цей період, і вже збитки 2018 року можна буде врахувати у наступних роках.

Що стосується ведення бухобліку, зокрема, калькулювання собівартості сільгосппродукції та обліку витрат, то вони будуть однаковими як у платника єдиного податку IV  групи, так і у платника податку на прибуток. Дещо про це ми писали в аналітиці.

Земельний податок

Платники єдиного податку  IV групи звільнені від обов'язку нарахування, сплати та подання звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Докладніше про земельний податок у "єдинників" IV групи ми писали тут.

Тож при переході на загальну систему слід звернути пильну увагу на землі, які перебувають у власності підприємства, або які орендуються в органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. За цими землями слід скласти декларацію з плати за землю вже на загальних підставах. При цьому слід звернути увагу на норми ст. 283 ПКУ, яка звільняє певні категорії земельних ділянок (в тому числі і деяких сільгосподарських угідь) від оподаткування земельним податком.

Ставка земельного податку для сільськогосподарських угідь, нормативну оцінку яких проведено - не менше 0,3 % та не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки з урахуванням індексації (п. 274.1 ПКУ, ст. 289 ПКУ). Як бачимо, ставка земельного податку може виявитися більшою, ніж ставка єдиного податку IV групи – наприклад, 0,95 % для ріллі, сіножатей і пасовищ і 0,57% для багаторічних насаджень, крім тих, що розташовані у гірських зонах та на поліських територіях  (ці ставки перелічено у п. 293.9 ПКУ).

Але звертаємо увагу на звуження поняття об’єкта оподаткування: плата за землю не справляється за землі, що взяті в оренду у фізичних осіб або в юридичних осіб, що не є органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. А от для цілей єдиного податку такі землі є об’єктом оподаткування (п. 292-1.1 ПКУ).

Податок на додану  вартість

Перехід з єдиного податку IV  групи  на загальну систему жодним чином не впливає на порядок справляння  ПДВ. Крім цього, сільгосппідприємство, незважаючи на перехід на загальну систему оподаткування, може скористатися правом на бюджетну дотацію, передбачену  Законом №1877.

Про цю дотацію ми писали в аналітичних матеріалах тут, тут і тут.

Якщо ж не подавати документи на отримання дотації, то сільгоспвиробник буде сплачувати ПДВ на загальних підставах.